Вільшана, Городищенський район, Черкаська область (продовження)
Влітку 1921 року у Вільшані була обрана сільська Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Очолив її член КНС Г. С. Костенко.
Внаслідок нового адміністративного поділу, в березні 1923 року Вільшана стала районним центром Вільшанського району Шевченківського округу.
Сільська Рада під керівництвом райкому партії, комуністи і комсомольці протягом 1921—1925 рр. проводили велику роботу по мобілізації вільшанців на відбудову сільського господарства. 1924 року дав продукцію цукровий завод. Його робітники організували ремонт сільськогосподарського реманенту у майстернях заводу, допомагали 4 ТСОЗам, створеним у 1922—1923 рр., сіяти й обробляти цукрові буряки.
Тоді ж було організовано сільськогосподарську артіль «Червоний шлях», яка до 1927 року об’єднувала 15 одноосібних господарств і обробляла 90 десятин землі.
Партійні та радянські органи піклувалися про охорону здоров’я трудящих, про піднесення їх освіти і культури. В селі працювала лікарня на 10 ліжок, амбулаторія та аптека. Хворих обслуговували лікар і чотири фельдшери. У Вільшані було відкрито семирічну школу, де навчалося 367 учнів, створено товариство друзів ліквідації неписьменності ім. Леніна, 15 гуртків лікнепу.
1923 року почав працювати сельбуд, при якому діяла бібліотека, гуртки художньої самодіяльності. Часто силами гуртківців влаштовувалися концерти і вистави. Зібрані кошти направлялися у фонд боротьби з безпритульністю.
1927 року у Вільшані працював шестимісячний семінар сількорів, який готував керівників робсількорівських гуртків.
1930 року завершено суцільну колективізацію. Всі селянські господарства об’єдналися в колгосп «Соціалістичний шлях», який через два роки поділився на чотири. В кожному з них було створено партійні організації. 1930 року на колгоспних полях стали працювати перші трактори Вільшанської кінно-машинно-тракторної станції, яка, крім 17 тракторів, мала 120 коней (1932 року їх передано колгоспам). Того ж року КМТС перетворено на МТС, що мала 37 тракторів. З кожним роком зростало її господарство. Тут готувалися механізаторські кадри. При МТС працював політвідділ, начальник якого І. Г. Дячков за успіхи в політико-виховній роботі серед колгоспників нагороджений 1934 року орденом Леніна. З 1933 року почала виходити політвідділівська газета «За більшовицькі колгоспи», що відіграла значну роль у зміцненні колгоспного ладу. Одержуючи велику допомогу від МТС, вільшанські колгоспи «Червоний шлях», «Соціалістичний шлях», ім. Шевченка, ім. Димитрова, вирощуючи високі врожаї пшениці та цукрових буряків, 1940 року були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві. Колгосп «Соціалістичний шлях» став мільйонером. Зростав матеріальний добробут колгоспників. У передвоєнні роки більшість колгоспних сімей одержували на трудодні понад 200 пудів хліба та 500—700 крб. грошима.
У побут села входили електрика і радіо. Упорядковувалися вулиці Вільшани, поліпшувалися шляхи. У 1940 році було розширено лікарню до 25 ліжок, збудовано нову амбулаторію. В них працювало 13 медичних працівників, 4 медпрацівники подавали допомогу хворим у медпункті при цукровому заводі. На той час було повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Працювали середня, семирічна і початкова школи, в яких 48 учителів навчали 1000 учнів.
Велика увага приділялася культурно-освітній роботі. При клубі демонструвалися кінокартини, працювали хоровий, драматичний, музичний, фізкультурний гуртки. У селі було 2 бібліотеки з книжковим фондом понад 15 тис. книг.
Та мирну працю порушив віроломний напад фашистської Німеччини на нашу Батьківщину. Багато вільшанців звернулись у військкомат з проханням послати їх на фронт. Село перебудувало свою роботу на воєнний лад. Було евакуйовано в глиб країни трактори МТС, Червоній Армії передано автомашини, коней, вози.
28 липня 1941 року гітлерівці вдерлися в село, принісши з собою горе і сльози населенню. З перших днів вороги почали розстріл радянських патріотів, запровадили рабські порядки. На каторгу до Німеччини вони вивезли 649 чоловік.
Та вільшанці не скорилися і під керівництвом підпільної партійної організації, що діяла на цукрозаводі, чинили опір фашистам. Керував підпільниками Г. Л. Калиновський. Вони організовували саботаж гітлерівських наказів, чинили диверсії. За час свого хозяйнування гітлерівці вивезли з села 785 голів рогатої худоби, майже 40 тис. пудів хліба, зруйнували 3 школи, медичну амбулаторію, ветеринарну лікарню, клуб, редакцію районної газети, радіовузол, дві бібліотеки, спалили багато житлових будинків.
5 лютого 1944 року після тижневого бою частини 1-го та 2-го Українських фронтів визволили село від окупантів. Першим увійшов до Вільшани підрозділ самохідних гармат, яким командував лейтенант В. І. Захаров. Гвардійці 223-го полку 5-го Донського кавалерійського корпусу під командуванням полковника Ф. Н. Петренка остаточно розгромили ворога і очистили Вільшану від фашистських окупантів. Вільшанці свято шанують пам’ять про полеглих воїнів. Ім’ям Захарова, який загинув у боях за Вільшану, названі одна з кращих вулиць, а також піонерські загони. На трьох братських могилах, біля підніжжя обеліску Слави односельцям та монумента 5-му кавалерійському Донському корпусу ніколи не в’януть квіти.
Трудящі Вільшани з перших днів після визволення від фашистських загарбників допомагали матеріально Червоній Армії, у фонд якої по району було внесено понад 48 млн. крб., майже 700 пудів хліба та інше.
У тяжкі повоєнні роки радянські люди під керівництвом партійної організації загоювали рани, завдані війною. Відновили роботу всі чотири колгоспи, яким Червона армія дала 50 коней. Завдяки допомозі держави МТС наприкінці 1944 року вже мала 62 трактори, 13 комбайнів, 24 молотарки тощо. Відкрилися двері шкіл, лікарень, будинку культури, бібліотеки та інших закладів. Уже 1948 року всі колгоспи досягли довоєнного рівня врожайності всіх сільськогосподарських культур і зібрали у середньому зернових по 10,1 цнт, цукрових буряків по 150 цнт з гектара.
1950 року колгосп ім. Сталіна за урожай пшениці по 26,4 цнт з гектара став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Голова артілі Т. Г. Хижий був нагороджений орденом Леніна, бригадир М. О. Кураса — орденом Трудового Червоного Прапора. За наступне десятиріччя урожай зернових по всіх колгоспах зріс з 17,6 цнт до 25,8 з гектара, цукрових буряків — з 208 до 284.
У березні 1964 року вільшанські колгоспи злилися в одну сільськогосподарську артіль «Правда», що об’єднала понад 1200 дворів колгоспників’ обробляла майже 5,5 тис. га землі, в т. ч. 4 тис. орної.
Широкого розмаху в колгоспі набрало соціалістичне змагання на честь 50-річчя Великого Жовтня та 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Тракторній бригаді тоді присвоєно почесне звання ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Колективам тракторної бригади, ланки буряківників, молочно-товарної ферми присвоєні звання колективів комуністичної праці. 111 колгоспників нагороджені ювілейними медалями «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Ще більших успіхів досягнуто протягом восьмої п’ятирічки. 1970 року грошовий прибуток становив близько 3 млн. крб. Фонд заробітної плати колгоспників перевищив 1 млн. крб. 1969 року господарству присвоєно почесне звання колгоспу високої культури землеробства за одержання врожаю зернових по 37,9 цнт з га, цукрових буряків — 300,4 цнт.
З 1968 року поряд з зерновим напрямком колгосп спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби, поголів’я якої 1970 року становило понад 3 тис. голів.
Організатором боротьби за піднесення колгоспного виробництва є партійна організація, яка об’єднує 103 комуністи. На кожній з 4-х виробничих дільниць створені первинні організації, партійні бюро, в тракторних бригадах і на тваринницьких фермах — партійні групи.
За успішне виконання завдань восьмої п’ятирічки 20 колгоспників удостоєні урядових нагород. Після підбиття підсумків соціалістичного змагання на честь 50-річчя Великого Жовтня Віл шпанському відділенню «Сільгосптехніки» передано перехідний Червоний прапор всесоюзного об’єднання «Сільгосптехніки», ЦК профспілки працівників сільського господарства і заготівель. Цей колектив достроково виконав план восьмої п’ятирічки.
Величні перспективи відкриває дев’ята п’ятирічка, за перший рік якої колгосп виростив пшениці по 45,5 цнт з гектара, реалізував м’яса понад 10 тис. цнт. 1971 року господарство налічувало 3 тракторні бригади, в яких працювало 100 трактористів, 53 шофери, 65 механізаторів. Машинно-тракторний парк має 54 трактори, 28 комбайнів, 37 вантажних автомашин. Повністю електрифіковані виробничі процеси на тваринницьких фермах, водопостачанні, в майстернях, під час очищення зерна та інше., Здійснюється велике капітальне будівництво.
Трудящі села відчувають повсякденне піклування Комуністичної партії і Радянської влади про здоров’я людей. Напередодні 1965 року вони одержали новорічний подарунок — комплекс дільничної лікарні на 75 ліжок з поліклінікою й аптекою. В лікарні є хірургічне, терапевтичне, дитяче та пологове відділення, кабінети: рентгенологічний, фізіотерапевтичний та функціональної діагностики, клінічна та санбактеріологічна лабораторії. Всі відділення і кабінети оснащені найновішим обладнанням. Обслуговують населення 102 медичні працівники, в т. ч. 12 лікарів. Малі діти виховуються в дитячому садку і яслах. В колгоспі є 6 дошкільних закладів, де виховуються 250 дітей.
В середній і восьмирічній школах 52 учителі допомагають здобувати знання 880 учням, 40 педагогів навчають і виховують 200 дітей у школі-інтернаті.
Своє дозвілля трудівники селища проводять у будинку культури на 550 місць, селищному клубі на 200 місць. Серед самодіяльних колективів славляться хори Вільшанської дільничної лікарні, механізаторів колгоспу «Правда», чоловічий ансамбль електропідстанції.
Вільшанські бібліотеки для дорослих і дітей мають книжковий фонд понад 47 тис. примірників. Є бібліотеки в школах, відділенні «Сільгосптехніки», колгоспі «Правда», лікарні. Багато сімей мають власні бібліотеки. На 1000 жителів передплачується 1250 примірників газет і журналів.
Багато уваги приділяється службі побуту. В центрі селища споруджено павільйон побутового обслуговування. При комбінаті комунальних підприємств є лазня, пральня, перукарня, готель. Колгоспний комунгосп забезпечує паливом населення, ремонтує і будує житлові будинки і господарчі будівлі. На подвір’ї, де колись був старий млин, виріс вальцьовий млин, цех безалкогольних напоїв, крупорушний та олійний цехи. В селищі працюють відділення зв’язку, ощадна каса, радіовузол, телеграф.
Все ширшого розвитку набирає радянська торгівля. За післявоєнні роки тут зведено універмаг і культмаг, промтоварний магазин, чотири продовольчі магазини, книгарню, магазин господарчих товарів, меблів, їдальню та ресторан. Новозбудований хлібозавод забезпечує своєю продукцією не тільки Вільшану, а й навколишні села. Рік у рік росте товарооборот споживчої кооперації. В 1970 році він становив 3,2 млн. карбованців.
Селище повністю електрифіковане і радіофіковане. Населення має 1200 радіоприймачів, 900 телевізорів. У користуванні жителів Вільшани 1000 газових установок. Широкого розмаху набирає індивідуальне будівництво. Щороку майже 100 сімей святкують новосілля. Вулиці забудовуються просторими світлими будинками. Впорядковуються тротуари, двори й вулиці. У центрі села височить монумент великому В. І. Леніну. Пам’ятник вождеві встановлено також на подвір’ї школи-інтернату.
Керівництво господарським і культурним життям здійснюють у Вільшані партійна організація і селищна Рада. 203 комуністи об’єднані у 7 парторганізаціях. їх помічниками є 514 комсомольців.
У складі Ради 68 депутатів — 30 жінок, 22 робітники, 28 колгоспників. До роботи залучено 150 активістів. За високі показники в соціалістичному змаганні сільських і селищних Рад Вільшанській Раді вручено перехідний Червоний прапор районної Ради депутатів трудящих.
Вільшанці разом з усім радянським народом домагаються все нових успіхів у виконанні величних планів будівництва комунізму, накреслених Комуністичною партією Радянського Союзу.
П. М. БРАТУСЬ, В. Г. ДИЧКОВА, І. С. ПОСОВЕНЬ