Брусниця, Кіцманський район, Чернівецька область (продовження)
З кожним роком артіль економічно міцніла, зростали її прибутки, збільшувалась урожайність, поліпшувався добробут трудівників. Тепер колгосп «Дружба» — велике, економічно міцне, механізоване господарство, що має 4271 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2759 га орної землі. В артілі створено 10 бригад, з них 7 комплексних. Господарство має 5 тваринницьких ферм. Зросла врожайність зернових та інших культур. Якщо 1953 року вона становила 16 цнт з га, то 1960 — 21,3 цнт (без кукурудзи). В 1968 році вирощено по 24 цнт зернових. Цукрових буряків 1960 року одержано по 202 цнт, 1968 — по 419 центнерів.
Значні успіхи здобув колгосп у розвитку тваринництва. У 1968 році на 5 тваринницьких фермах утримувалося 1350 голів великої рогатої худоби, 810 свиней, 806 овець, 290 коней, багато птиці. На 100 га сільськогосподарських угідь 1960 року вироблено по 319 цнт молока, по 69,3 цнт м’яса; 1968 — виробництво молока становило по 385 цнт і м’яса —по 94 центнери. Прибуток колгоспу зріс з 5 тис. крб. 1952 року до 298,5 тис. в 1968. Це дає можливість розгортати велике будівництво, забезпечити високу оплату трудодня колгоспникам. У господарстві споруджено 4 корівники, 7 телятників, 3 свиноферми, вівцеферму, 2 птахоферми.
Зведено також новий Будинок культури на 500 місць, приміщення нової середньої ніколи на 560 учнів — з паровим опаленням, навчальними кабінетами, залами.
Колгосп має цегельний завод потужністю 3,5 млн. штук цегли на рік; вальцьовий млин. Село підключено до державної електромережі, завдяки чому повністю механізовано майже всі процеси у тваринництві і рільництві.
Успіхи, що їх домоглося господарство за час свого існування, здобуті завдяки великій організаторській і виховній роботі партійної організації, яка налічує 76 комуністів, 52 з них безпосередньо зайняті в колгоспному виробництві. Комуністи очолюють 6 комплексних бригад. Вони спрямовують свої зусилля на економічне зміцнення колгоспу та ідейно-виховну роботу серед колгоспників, палким словом і особистим прикладом мобілізують трудівників артілі на виконання величних накреслень партії і уряду по дальшому піднесенню господарства.
В артілі виросло багато передовиків виробництва, імена яких відомі далеко за межами Буковини. Серед них колишня неписьменна селянка, що поневірялася по наймах, М. І. Букотько. Нині вона агроном з вищою освітою, здібний організатор, бригадир комплексної бригади, систематично одержує найвищий у колгоспі врожай зернових. Сумлінно трудиться Є. О. Даниляк, яку 1951 року удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці за вирощення цукрових буряків по 635 цнт з кожного га. За одержання високих урожаїв буряків у 1952 році Є. О. Даниляк нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Широко відоме на Буковині також ім’я передового комбайнера-орденоносця і вдумливого раціоналізатора, комуніста М. В. Харини. Він прагне якнайповніше використати техніку. Взимку старанно її ремонтує, тому весною і влітку машини працюють бездоганно. За високий намолот зерна (4500 цнт) і раціональне використання техніки М. В. Харину нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Заслужену повагу здобув і бригадир тракторної бригади Г. М. Остапюк. Він завжди забезпечує своєчасний і доброякісний обробіток колгоспних ланів, охоче передає свій досвід роботи молодим механізаторам; заочно навчається в Хотинському сільськогосподарському технікумі. Авторитетним у людей є і комуніст О. І. Савельєв — один з перших організаторів колгоспу. 12 років працює дояркою і домагається високих показників комуністка С. С. Гаврилюк.
Гідним продовжувачем кращих традицій старшого покоління є молодь села. Жителі пишаються комуністом-орденоносцем П. Г. Блажко.
Після закінчення середньої школи вона два роки працювала на різних роботах, а в 1959 році очолила комсомольсько-молодіжну ланку, якій уже в 1960 році надано почесне звання ланки комуністичної праці.
З 24 її членів 14 — комсомольці, 9 з них мають середню освіту. Блажко в 1966 році здобула диплом Ка-м’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, в якому вчилася заочно. Її працю також відзначено орденом Трудового Червоного Прапора.
Рік у рік постійно підвищується добробут трудящих, збільшуються їх прибутки, зростає купівельна спроможність. У 1965 році М. К. Григорець, що працює свинарем на фермі, заробив 17 цнт пшениці та 635 крб.; його дружина Ф. Г. Григорець, свинарка, одержала 19 цнт пшениці та 760 крб.; старша доярка О. М. Нуцул — 19,5 цнт пшениці та 733 крб.; бригадир комплексної бригади М. І. Букотько — 12 цнт пшениці та 1140 крб. У 1967 році, з переходом на грошову оплату, заробіток бригадира Т. і. Ткачука становив 120 крб. на місяць, тракториста Д. 3. Пенюка — 118 крб., комбайнера І. Д. Лукаша — 115 крб. 238 ветеранів колгоспу одержують пенсію. У 1968 році середній заробіток колгоспника був 80—90 крб., а механізаторів — 180—200 крб. Кожна родина має присадибну ділянку. На 1 січня 1968 року в особистих господарствах колгоспників Брусниці налічувалося 754 голови великої рогатої худоби, 480 свиней, багато птиці.
Невпізнанно змінилося обличчя села. Понад 300 сімей справили новосілля у просторих 3—4-кімнатних будинках, вкритих черепицею, бляхою або шифером. У 1964 році І. Д. Грендею вручили ключі від нового будинку з цегли, якого спорудив йому колгосп. Артіль допомогла збудувати хати М. Т. Колісник, Ф. М. Журавель, Ф. О. Харині. У світлицях колгоспників добротні меблі, телевізори, швейні машини тощо.
За часів боярської Румунії у селі не було жодної установи по охороні здоров’я. Тепер тут діють фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, амбулаторія, для працівників тваринницьких ферм збудовано профілакторій. В медичних установах трудяться 2 лікарі та 10 чол. середнього медичного персоналу.
У 1959 році на околиці Брусниці виявлено мінеральну воду, яку використовують для лікування ревматизму, гіпертонії, захворювань нервів, шкіри, суглобів тощо. У червні 1967 року на базі раніше невеликої водолікарні відкрито фізіотерапевтичну лікарню на 60 місць.
У колгоспі є 6 дитячих ясел, у яких виховується 200 дошкільнят. Діти шкільного віку щоліта відпочивають у піонерських таборах; багато колгоспників — у кращих здравницях країни: Криму, Одесі, Прикарпатті, Закарпатті.
У Брусниці повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Всіх дітей охоплено загальнообов’язковим восьмирічним навчанням. Уже в 1945 році у семирічній школі було 9 класів, навчалося 280 учнів і працювало 10 учителів.
У 1968 році в Брусниці діяли початкова, середня загальноосвітня та вечірня середня школа сільської молоді. Знання в маси несуть понад 30 педагогів, 17 із них — уродженці Брусниці. Учителі докладають багато зусиль не лише для успішного навчання дітей, а й беруть активну участь у громадському житті села: читають лекції, проводять бесіди, допомагають сільраді і партійній організації у здійсненні важливих політичних і господарських кампаній. Радянський уряд гідно оцінив, зокрема, діяльність директора Брусницької середньої школи Н. Л. Леонченко — її в 1960 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Учителеві 3. Г. Михайлюку в 1968 році надано почесне звання заслуженого працівника культури УРСР.
Понад 100 уродженців Брусниці за Радянської влади здобули вищу та середню спеціальну освіту і тепер працюють лікарями, інженерами, агрономами, зоотехніками, механізаторами. Тільки Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут закінчило 15 юнаків і дівчат. В цьому ж вузі навчається колгоспний стипендіат І. Антофійчук; син колгоспника Є. Г. Савчука є студентом Київської консерваторії. Д. М. Федоряк, батьки якого загинули від рук буржуазно-націоналістичних банд,— в аспірантурі у Києві. Лише в 1968 році у вузах країни було 18 чоловік з Брусниці. Частина з них, здобувши спеціальність, повертається на роботу в рідне село, як-от: О. М. Антофійчук, 3. Г. Михайлюк, М. Д. Харина, що нині учителюють. Нещодавно пішов на пенсію М. Т. Хомик; у 1929 році він, гнаний злиднями, емігрував на заробітки до Канади. За радянського часу закінчив Чернівецьке педагогічне училище і працював на ниві народної освіти. Багато брусничан трудяться в різних містах і селах країни: В. І. Дудка — хірург Чернівецької обласної лікарні, Є. А. Продан — кандидат технічних наук, доцент університету в Мінську, Е. А. Продан — інженер-метеоролог у Житомирі, І. М. Грушковський — директор Банилівської середньої школи Вижницького району, І. Ф. Вакарюк — директор Зеленівської восьмирічної школи, Т. Г. Мойсюк — учитель Вашковецької середньої школи цього ж району.
Трудівники артілі, пишаються своїм земляком — нині заслуженим артистом УРСР І. Миколайчуком, уродженцем села Чорториї, підпорядкованого Брусницькій сільраді. Його ім’я знають не лише в усіх республіках Радянського Союзу, але й за кордоном. Миколайчук був ще студентом, коли йому запропонували роль Т. Г. Шевченка у фільмі «Сон». Кінокартина «Тіні забутих предків» обійшла весь світ. Він талановито зіграв і роль геніального Тараса, і бідака Палійчука, і комуніста Давида Мотузку («Бур’ян»), і капітана Курганова («Розвідники») тощо. Самий цей перелік свідчить про різнобічність обдарування артиста.
Центром культурно-освітньої роботи у селі став Будинок культури. Тут працює 7 гуртків художньої самодіяльності, в яких бере участь 138 аматорів. Для трудівників тут систематично читаються лекції, проводяться зустрічі з передовиками виробництва та інші цікаві заходи. Широкою популярністю користуються самодіяльні митці. В 1963 році на обласному огляді хор Брусниці посів першість. Він часто виступає і в сусідніх селах, виїжджає з концертами в інші райони області. Глядачі завжди тепло вітають цей талановитий колектив, зокрема його ветеранів—столяра В. К. Яворенка, коваля І. Д. Грендея, скотаря М. В. Доскалюка, бригадира колгоспу Т. І. Ткачука, старшу піонервожату Ф. М. Руснак.
При Будинку культури є стаціонарна кіноустановка. В село часто приїжджають з виставами артисти Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської, а також Івано-Франківського, Львівського та інших професіональних театрів.
Предметом першої потреби хліборобів стали книги, газети, журнали, радіо. Сільська бібліотека налічує у своїх фондах 8,3 тис. книг. Тут регулярно проводяться читацькі конференції, літературні й тематичні вечори, усні журнали, вечори книги. Брусничани активно обговорювали повість свого земляка М. Івасюка — «Червоні троянди», книгу В. Петльованого «Хотинці». Цікаво пройшли вечір зустрічі трьох поколінь, читацька конференція «Дорога батьків — шлях до подвигу» та інші.
У побут села владно входять нові обряди: весілля, щедрівки, зорини, вшанування пам’яті загиблих воїнів, проводи в армію, на пенсію, свято трудової слави та інші. У пам’яті трудівників надовго залишаться урочисті вечори, коли в переповненому залі Будинку культури було влаштовано проводи на пенсію ветерана колгоспного руху О. П. Винничука, учителя М. Т. Хомика, голови колгоспу С. Є. Фесенка. Урочисто відзначено громадське вшанування народження дитини в подружжя Пе-ращуків Василя Ілліча та Катерини Махтеївни. Ці зорини стали справжнім святом. В неділю у заквітчаних машинах приїхали до Будинку культури почесні батьки з немовлям, рідні батьки, за ними 34 пари кумів. їх зустріли голова сільради, члени правління колгоспу. Хор у супроводі оркестру теж вітав батьків, кумів і зичив їм та дитині щастя-здоров’я. Тут же вручили подарунки для новонародженого. Батьки на вишиваному рушнику піднесли голові сільради калач і вино. Рушник залишається в Будинку культури. Минуть роки, стануть дорослими колишні немовлята. А подарований щасливими батьками рушник завжди буде свідком багатьох урочистих свят: проводів у армію, весіль, одержання нагород та інших визначних подій у житті людини.
Всі трудові здобутки хліборобів свідчать про невтомне піклування партії і уряду за дальше піднесення колгоспного села. Тільки Радянська влада дала змогу випростатися на повен зріст буковинському трудареві, навчила його здобувати трудові перемоги. Ще величніші перспективи Брусниці в майбутньому. Тут буде споруджено великий будинок — адміністративний центр села, нове приміщення медпункту; заасфальтовано дорогу до водолікарні, на базі якої виросте курортне містечко; здійснено й інші заходи щодо поліпшення матеріального добробуту і піднесення культурного рівня трудівників. Це буде новий внесок у літопис буковинського села на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна.
В. А. ПРОКОПЕНКО, Н. Л. ЛЕОНЧЕНКО, Г. С. ГАБ