Киселів, Кіцманський район, Чернівецька область (продовження)
У відповідь на заклик киселівців по всій області відбулися районні наради сільськогосподарського активу, на яких приймалися рішення включитись в соціалістичне змагання району з районом, села з селом. Хотинці, наприклад, записали на своїх зборах: «Ми одностайно підтримуємо заклик киселівських селян і зобов’язуємося боротись за такий урожай: зібрати зернових з кожного гектара 15 цнт, цукрових буряків — 300 цнт, картоплі — 200 цнт».
Широкий шлях до поліпшення культури землеробства, механізації всіх робіт, піднесення врожайності відкрило колективне господарство, яке створено в Киселеві у 1947 році. Організаторами першої на селі сільськогосподарської артілі «Радянська Буковина» були І. М. Филипчук, обраний головою правління, В. П. Ковальчук, 0. М. Задорожна, Г. В. П’ятківський, Г. Т. Савка та інші. У вересні 1948 року в Киселеві створено другий колгосп — ім. Чапаева.
Перші кроки колективного господарювання були нелегкими. Українські буржуазні націоналісти намагались зірвати колгоспне будівництво, знищували худобу, сільськогосподарське знаряддя, вели серед селян агітацію проти колі оспу, вдаючись до безсоромної брехні, погроз і вбивства сільських активістів. Ці виродки застрелили 0. М. Задорожну, закатували до смерті комсомольського ватажка І. В. Яківчика та інших активістів. Але марними були їхні намагання. Артільні господарства рік у рік зміцнювалися. На кінець 1949 року колгоспи «Радянська Буковина» та ім. Чапаева об’єднували 97 проц. селянських родин.
В 1950 році артілі «Радянська Буковина» та ім. Чапаева об’єднано. Укрупнений колгосп названо ім. Чапаева, його головою обрано Н. А. Грабчака, ветлікаря за фахом, який працював на цій посаді 14 років.
Справу соціалістичної перебудови села, піднесення артільного виробництва і виховання радянських людей у дусі комуністичної свідомості очолила партійна організація села, створена в 1949 році. Першими її членами були В. М. Дребіт, В. Д. Федоряк, Г. Д. Федоряк та інші.
Велику масово-політичну та культурно-освітню роботу в той час проводила комсомольська організація, створена в 1947 році. Тепер вона налічує 148 членів ЛКСМУ, які разом з комуністами виступають ініціаторами багатьох цікавих починань та руху за комуністичну працю, боротьби за поліпшення якості продукції, за краще використання резервів виробництва, дострокове виконання планів п’ятирічки.
Колгосп ім. Чапаева за короткий час перетворився на велике і передове господарство. Широке впровадження механізації і передової агротехніки у виробництво, застосування принципу матеріальної заінтересованості, дійове соціалістичне змагання — все це сприяло підвищенню продуктивності праці, дорідним і сталим врожаям, високим показникам у тваринництві. Середня врожайність зернових за 1956—1965 рр. становила 27,7 цнт з кожного гектара.
За господарством на вічне користування закріплено 1851 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1625 га орної землі. Воно має 19 тракторів, 11 комбайнів, 19 вантажних автомобілів та багато інших машин.
Земля щедро віддячує хліборобам. Ланка М. І. Григірчик в 1966 році виростила по 54 цнт зерна кукурудзи, М. І. Григорович — по 478 цнт цукрових буряків, О. Г. Савки — по 152 цнт картоплі, М. М. Харюк — по 230 цнт овочів на гектарі.
Успіхів домоглися і механізатори, котрих очолює комуніст Г. О. Гунчак. Завдяки їх сумлінній праці артіль одержала у 1967 році по 29,7 цнт пшениці, по 34,2 цнт ячменю, по 35,9 цнт зерна кукурудзи, по 328 цнт цукрових буряків з гектара.
Артільне господарство посідає провідне місце в області за продуктивністю тваринництва. В 1967 році на фермах налічувалося 1318 голів великої рогатої худоби, 1428 свиней, 559 овець. На кожні 100 гектарів сільськогосподарських угідь вироблено по 684 цнт молока і по 147,9 цнт м’яса. Передові доярки артілі М. М. Чоботюк та П. Т. Клецько щорічно надоюють від корови по 3825—3900 кг молока. На фермах майже всі роботи механізовано: подрібнювання, запарювання і роздачу кормів, напування худоби, доїння корів та інші виробничі процеси.
З допоміжних галузей господарства є рибальство. Площа водної поверхні ставів — понад 50 га. Вони мають деяке промислове значення. Колгосп щорічно виловлює в середньому по 180—200 цнт риби та по 30 цнт мальків. Грошові прибутки від рибальства обчислюються в 50 тис. крб. Це господарство старанно і вміло доглядає М. В. Солонар.
Керівна роль у проведенні всіх політичних і господарських заходів артілі належить партійній організації, яка об’єднує 42 члени і кандидати в члени КПРС. їх з 1958 року незмінно очолює О. М. Гнатковський, якого справедливо називають ватажком села. Комуністи — бригадири В. М. Жилик, О. П. Андрієць, свинарка В. В. Бабчук, тракторист В. І. Пилипчук та інші — своїми невтомними ділами, гарячим партійним словом згуртовують навколо себе людей, піклуються про розвиток громадського виробництва, добробут і культуру трудівників.
Партійна організація має повчальний досвід у справі правильного добору, розстановки та виховання кадрів. Вона повсякденно поліпшує індивідуальну роботу з людьми, здійснює контроль і перевірку виконання взятих зобов’язань. В колгоспі працюють 7 агрономів, 7 зоотехніків, 2 економісти, 20 шоферів, понад 40 механізаторів, 10 електриків, які мають середню й вищу освіту, вміло управляють процесами виробництва, ведуть його на науковій основі. Комуністи роблять все, щоб спеціалісти боролися за зміцнення колективного господарства; були відданими громадській справі, прищеплювали колгоспникам любов до праці, запалювали їх своїм прикладом.
Збільшуються грошові прибутки колгоспу: в 1956 році вони становили 330 тис. крб., в 1967 році — 1 млн. 154 тис. карбованців. Економічне зростання сприяло розгортанню будівництва. В селі споруджено цегельний завод, який дає за сезон 6 млн. 800 тис. штук цегли, забезпечуючи потреби артілі та індивідуальних забудовників; звели і корівники, в яких розміщено все стадо. Значні кошти асигновано
і на житлове будівництво, культурно-освітніх установ. За повоєнний час у селі зведено понад 500 будинків. Тільки в 1967 році 13 родин справили вхідчини у нових світлицях. Здано також в експлуатацію універмаг, комбінат побутового обслуговування, лазню, їдальню, клуб на 420 місць, пральню, молочну кухню для дітей, вальцьовий млин, закінчується спорудження продуктового магазину. В 1968 році розпочато будівництво Будинку культури. Для дітей колгоспників відкрито дитячий садок і ясла, які розміщено в двоповерховому будинку.
За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства передових людей Киселева відзначено урядовими нагородами. На грудях багатьох з них — ордени і медалі. В 1958 році ордена Леніна удостоєний голова колгоспу Н. А. Грабчак (нині директор Кіцманського зооветеринарного технікуму); ордена Трудового Червоного Прапора — трудівники полів і ферм Н. І. Палагнюк, О. І. Палагнюк, Н. С. Шпак, І. Д. Янчик та інші. В 1965 році орденом Леніна нагороджено передову доярку М. М. Чоботюк, Трудового Червоного Прапора — бригадира В. М. Жилика.
Значно зріс загін застрільників комуністичної праці в наступні роки. У 1966 році голову колгоспу В. Ф. Олійнича відзначено орденом «Знак Пошани», а понад 40 хліборобів, тваринників і механізаторів нагороджено медалями. Колгосп здобув право бути постійним учасником Виставки досягнень народного господарства CPСP та Виставки передового досвіду в народному господарстві Української РСР.
Економічно артіль ім. Чапаева стала однією з передових в області. Це сприяло зростанню оплати праці. Вартість людино-дня обчислювалася у 1967 році по 3 крб.
20 коп. Доярки, свинарки, механізатори та інші трудівники заробляють щомісяця по 125—155 крб. Тракторист П. П. Яківчик одержує по 150—160 крб., доярки П. Т. Клецько та М. М. Чоботюк — по 140—150 крб., коваль М. М. Смеречанський — по 125 карбованців.
Повсякденними у трудівників стали предмети сучасного побуту. Вони придбали 627 велосипедів, 453 радіоприймачі, 107 телевізорів, 12 холодильників, 35 мотоциклів, 5 автомашин та багато інших предметів.
Мають чим пишатися і працівники охорони здоров’я. В 1947 роц в селі було відкрито лікарню. Тоді в ній були лікар і 5 чоловік середнього медичного персоналу, тепер — 18 працівників. Стаціонарне відділення розраховано на 25 ліжок; має необхідне обладнання і рентгенографічний, зубний, хірургічний та інші кабінети, діє профілакторій. Плідно працюють головний лікар Є. С. Бабилюк — сумлінна й чуйна людина, яка має великий авторитет; дитячий лікар О. І. Волошин.
Відкрито широкий шлях до науки, до знань. 1944 року почала працювати неповна середня школа. Умови для роботи були тоді тяжкими. Навчання проводилося в 4 кімнатах, на 407 учнів було 8 вчителів. У 1958 році збудовано двоповерхову середню школу, в якій тепер є 38 вчителів. Середню освіту з 1959 по 1967 роки здобуло 211 чол., а навчалося в 1968/69 навчальному році 670 учнів. Багато вчителів — О. Л. Чайковська, М. Т. Андрієць, В. В. Филипчук, П. В. Кушнірюк, О. І. Корінець та інші — уродженці Киселева.
В школі працюють різні гуртки, клуб інтернаціональної дружби, які подають вчителям велику допомогу в підготовці учнів до трудової діяльності. В гуртках проводяться цікаві експериментальні роботи; учні підвищують свої технічні знання. На честь 25-річчя возз’єднання Північної Буковини з Радянською Україною діти оформили макети пришкільної ділянки. Один з них зберігається у Києві, другий — в Чернівцях, на станціях юних натуралістів. Юннати школи є постійними учасниками Виставки досягнень в народному господарстві СРСР. В 1968 році їх гурток нагороджено грамотою ЦК ВЛКСМ.
Сталися і великі культурні зміни. Трудівники села не уявляють собі життя без клубу, який став центром культурно-освітньої роботи. Тут є гуртки художньої самодіяльності, відбуваються цікаві масові заходи: виставки, лекції, зустрічі з передовими людьми. У репертуарі драматичного гуртка — п’єси «В степах України», «Фараони», «Нескорена полтавчанка» та інші, які йдуть на сцені з великим успіхом. Щорічно в клубі організовуються виставки вишивок, зроблених руками народних умільців. У 1968 році високу оцінку здобули роботи Н. І. Рохмістрюк, К. В. Каменюк, М. В. Калишок, В. І. Волощук, О. А. Чайковської, Н. І. Мулик та інших.
Велику роль в ідейному та культурному вихованні колгоспників відіграє сільська бібліотека, в якій налічується понад 16 тис. томів. У бригадах і на фермах відкрито пересувні бібліотеки.
Трудівники підвищують свій рівень, фахові знання в системі політичної освіти, у трьох школах передового досвіду: агрономічній, зоотехнічній та інженерно-технічній. В пропаганді агрозоотехнічних знань беруть участь вчителі, медики, спеціалісти сільського господарства, передовики виробництва. Працівники культурно-освітніх установ систематично виступають з лекціями у клубі, в бригадах, на фермах.
Велику організаторську і виховну роботу проводить сільська Рада, до якої обрано 40 депутатів. У центрі їх уваги — питання будівництва і впорядкування села, побуту, розвитку культури та інші. З ініціативи народних обранців у Киселеві закладено парк, обладнано парове опалення в лікарні, побудовано дорогу з твердим покриттям на 3 км, розширено центральну вулицю, впорядковано стадіон.
Квітне оновлений Жовтнем колгоспний Киселів. Всюди зведено великі, добротні будинки з широкими вікнами, просторими світлицями, а біля них — сади, клумби, квіти. В кімнатах — картини, телевізори, радіоприймачі. Молодіє, набирає сил Киселів — звичайне село на Буковині.
Г. С. ГАБ, А. Д. ЗВЄРЄВ, Д. Г. ЛИСЕНКО