Селятин, Путильський район, Чернівецька область (продовження)
19 вересня 1944 року Селятин було визволено Червоною Армією. Оточивши село з трьох боків, частини 54-го укріпрайону повністю розгромили ворожі сили. У боях за Селятин особливо відзначились воїни підрозділів капітана М. Т. Васильченка і старшого лейтенанта П. В. Полохова. Червоноармійці в цих боях знищили 172 гітлерівці.
Вже у перші дні було відновлено сільську Раду, під керівництвом якої селятинці відбудовували господарство. Почали працювати крамниця, пекарня, лазня. В зв’язку з великим руйнуванням, завданим районному центру Путилі, в Селятині розмістилися районні організації. Здійснюючи керівництво діяльністю сільради та інших громадських організацій, районний комітет партії, райвиконком та райком комсомолу подавали допомогу селятинцям у вирішенні найважливіших завдань, які стояли перед ними в цей час.
У серпні 1947 року відбулися перші організаційні збори комуністів села, на яких було створено партійну організацію. Вона спочатку складалася з 5 членів. Секретарем партійної організації було обрано демобілізованого прикордонника Й. Ш. Ульбашева, який висловив бажання залишитися на постійне проживання в селі. Комсомольська організація створена в 1944 році.
Одним з найвідповідальніших завдань, здійснених в той час під керівництвом районної партійної організації, була колективізація сільського господарства. Ініціаторами створення колгоспу в селі стали селяни-бідняки Данило Чепіль, Тихон Бойчук, Дмитро Путря, Семен Грицюк та Юрій Олександрюк. 20 грудня 1947 року створено колгосп, якому було дано ім’я «Зоря Карпат». Головою артілі обрали Д. П. Чепеля.
Партійна організація спільно з правлінням артілі, спираючись на комсомольську організацію, секретарем якої був Микола Скриплюк, вже з перших днів організації колгоспу почала працювати над згуртуванням колгоспників, проводила серед них масово-політичну роботу, спрямовану на зміцнення громадського господарства. Агітколектив, очолюваний Є. С. Космачовою, провів широке роз’яснення Статуту сільськогосподарської артілі. Було налагоджено зоотехнічне навчання колгоспників та одноосібників, поліпшено облік праці в колгоспі. Комуністи забезпечили широку гласність соціалістичного змагання — його результати висвітлювались у пресі* на дошці показників, пропагувався досвід роботи передовиків. Комуністи також вирішували конкретні виробничі питання, мобілізовуючи
колгоспників на доброякісне і вчасне проведення робіт. У 1948 році парторганізація запропонувала і здійснила цілий ряд конкретних заходів по допомозі правлінню артілі в проведенні сівби та інших сільськогосподарських робіт. Влітку було споруджено криті токи, зерносушарки, чим забезпечено безперебійне збирання врожаю в складних погодних умовах. В результаті цих заходів вже протягом першого року свого існування колгосп значно зміцнів. В ньому тоді об’єдналося 315 селянських родин. На цей час налічувалося 12 робочих коней, 12 волів, 50 голів великої рогатої худоби, 68 овець. Правління артілі придбало кінну молотарку. Грошові доходи колгоспу становили 300 тис. карбованців.
Господарські успіхи колгоспу стали наочною демонстрацією переваг колективного господарювання перед одноосібним, найкращою агітацією за колгоспний лад. «В селі Селятині вже немає жодного одноосібного господарства, все село колективізовано»,— повідомила 22 жовтня 1949 року районна газета «Радянські Карпати».
В організаційно-господарському зміцненні колгоспу велику роль відіграла допомога держави. У відповідності з постановою Ради Міністрів СPCP від 30 травня 1952 року було знижено прибутковий податок, поставки молока і сіна. В результаті чого колгосп «Зоря Карпат» одержав уже в 1952 році понад 47 тис. крб. економії, що складало понад четверту частину минулорічних доходів артілі. Крім того, гірським колгоспам було подано допомогу сільськогосподарською технікою та реманентом. Колгосп одержав вантажну машину, 5 сепараторів, близько 30 емальованих котлів тощо. В Селятині було організовано пункт прийому та переробки лісових ягід, що давало колгоспникам додаткові прибутки.
Значну допомогу в проведенні сільськогосподарських робіт подали колгоспникам прикордонники, сільська інтелігенція. На заклик парторганізації колгоспу вони організували догляд за посівами, брали участь у збиранні врожаю.
Завдяки цим заходам зросла політична і трудова активність колгоспників, що обумовило дальші господарські успіхи артілі. За 1954—1958 рр. грошові доходи колгоспу зросли більш як у два рази. Вдвоє збільшились і неподільні фонди. Це в свою чергу принесло зростання оплати праці та суспільних фондів споживання.
Дальшого господарського і організаційного зміцнення колгосп «Зоря Карпат» набув у роки семирічки. У цей час партійна організація артілі зуміла мобілізувати сільських трудівників на успішне вирішення господарських завдань. На посади бригадирів комплексних бригад, ланкових, лісників було висунуто комуністів, вмілих організаторів.
За ініціативою комуністів у 1966 році розроблено план підвищення родючості грунтів. У ньому передбачено здійснення комплексу заходів, зокрема, осушування, вапнування, очищення від корчів, а також поліпшення сіножатей і пасовиськ, більш інтенсивне удобрення.
Завдяки поліпшенню справи виховання і розстановки кадрів, посиленню уваги до створення належної кормової бази значно зросла продуктивність громадського тваринництва, його прибутковість. Якщо в 1959 році грошові доходи від тваринництва складали 66,2 тис. крб., то в 1965 вони зросли до 167 тис. крб. В цілому ж грошові доходи артілі за цей період збільшилися майже в два рази.
Загальна площа земельних угідь колгоспу — 3,4 тис. га, в т. ч. орної землі — 115 га, пасовиськ — 1,9 тис. га, сіножатей — 1220 га, лісу — 570 га. Основний господарський напрям артілі — тваринництво. Всього на його фермах налічується близько 1 тис. голів великої рогатої худоби (в т. ч. 400 корів), понад 1,5 тис. овець. Всі важливі процеси у громадському господарстві механізовано. В артілі є 6 тракторів, 8 вантажних і легкових автомашин, власна електростанція на 30 кіловат, сінорізальна машина, 2 подрібнювані кормів, електродоїльні апарати тощо.
В артілі «Зоря Карпат» створено хороші умови для утримання худоби. Тільки протягом останніх 5 років тут побудовано корівник на 200 голів, свинарник, 4 приміщення для телят, 2 вівчарні. Розпочато будівництво ще одного корівника, кормокухні та вівчарні на 500 овець.
Організатором і натхненником трудящих села є партійна організація колгоспу, яка значно зміцніла, поповнилася за рахунок кращих виробничників. В ній налічується 45 комуністів. Переважна більшість їх працює безпосередньо на виробництві, 16 — в тваринництві, 10 — в рільництві, решта — механізатори і спеціалісти сільського господарства. Вже 16 років очолює одну з ферм колгоспу комуніст Д. Г. Путря. Його 3 сини і 4 доньки були кращими учнями Селятинської школи, а тепер — передовики колгоспного виробництва. Чабан Г. Ф. Ямницька 1968 року одержала 110 ягнят від 100 вівцематок. Ланкова О. І. Ліска щороку вирощує по 325—335 цнт кормових буряків на га. Протягом тривалого часу партійну організацію колгоспу очолює Є. С. Космачова.
Надійними помічниками комуністів є комсомольці, яких в сільській організації налічується 81 чоловік. Більшість комсомольців працює на тваринницьких фермах, у рільництві, в тракторній бригаді. Разом з комуністами комсомольці є найактивнішими учасниками соціалістичного змагання, всіх політичних і господарських заходів, які тут провадяться. Особливо відзначилася своїми виробничими успіхами в ювілейному 1967 році комсомольська бригада чабанів у складі Василя Ігнатюка, Павла Ткачука і Василя Лукана. Всі вони одержали по 100—103 ягнят від 100 вівцематок.
Досягнення в розвитку громадського господарства — результат самовідданої праці всього колективу артілі, насамперед передовиків колгоспного виробництва, таких, як О. Я. Заєць, яка від кожної закріпленої за нею корови надоює по 2 тис. кг молока, телятниця О. В. Петляк, що в літні місяці домоглася приросту ваги телят 600—700 грамів за день, ланкова С. Г. Паладійчук, яка виростила по 480 цнт кормових буряків на га, та багато інших. Виховання передовиків колгоспного виробництва — один з найважливіших результатів впливу на селянство всієї соціалістичної дійсності.
Разом з піднесенням громадського господарства артілі в хати колгоспників прийшов достаток, заможне і культурне життя. Лише за останні 5 років оплата праці в колгоспі виросла майже вдвоє. Щорічне зростання грошових доходів сприяє не тільки підвищенню оплати праці, а й дозволяє правлінню виділяти значні кошти на пенсійне забезпечення старих колгоспників, хворих, а також на організацію дитсадків, дитясел та задоволення культурно-побутових потреб за рахунок громадських фондів. Якщо у 1965 році на ці заходи було виділено 6,8 тис. крб., то в 1967 вже близько 15 тис. карбованців.
На території Селятина розташоване найбільше в Путильському районі лісове господарство — Селятинський лісопункт, що входить до складу Путильського лісокомбінату. Площа лісів Селятинського лісопункту перевищує 7,5 тис. га. Це високо-механізоване господарство, в якому працюють понад 200 робітників. Тут своя електростанція, електропилки, десятки автомашин, лісовозів, тракторів, бульдозерів, підйомних кранів, автонавантажувачів, лебідки та інші необхідні машини.
Серед робітників лісопункту є багато передовиків, які систематично перевиконують норми виробітку. Це І. В. Ліска, Ю. Т. Сойма, О. В. Мантос, М. О. Радощук, М. І. Грабович. їм присвоєно почесне звання ударника комуністичної праці.
З великим піднесенням працював робітничий колектив у 1967 році. Він вийшов переможцем у республіканському змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня, давши країні 8,8 тис. крб. економії. Селятинському лісопункту було присуджено другу грошову премію Міністерства лісової, целюлозно-паперової та деревообробної промисловості УРСР.
Заможно і культурно живуть лісоруби. Держава допомогла їм побудувати світлі й просторі будинки, а для тих,, що прибувають на роботу з інших сіл,— затишні гуртожитки, де є читальні, червоні кутки, радіо, телевізори.
Постійно зростають матеріальні достатки робітників та службовців лісопункту. Середньомісячний заробіток лісоруба дорівнює заробітній платі робітника заводу. У Олексія Логоша, наприклад, в 1967 році він становив 118 крб., у тракториста Степана Бойчука — 120 крб., у шофера Миколи Корная — 213 карбованців.
Широка торговельна мережа (13 торговельних пунктів, у т. ч. універмаг, продмаг, сільмаг, культмаг, кілька ларків), підприємства побутового обслуговування населення, електрика і радіо, пошта, телефон, телеграф — все це, властиве нинішньому Селятину, наближує побут мешканців цього віддаленого гірського села до міського.
В селі проводиться широке житлове будівництво. Багатьом сім’ям колгоспників, які раніше мешкали далеко від села, на хуторах, держава і правління колгоспу допомогли побудувати добротні, світлі житла поблизу від садиби колгоспу. Всього в Селятині зведено 100 нових будинків.
Населення Селятина обслуговують лікарський пункт із стаціонарним відділенням на 25 ліжок, а також відділ амбулаторного лікування. В селі діють пологовий будинок та рентгенівський кабінет. Хворих обслуговують 3 лікарі і 20 осіб середнього і молодшого медперсоналу. В селі є також аптека, колгоспний профілакторій.
Постійною увагою та піклуванням оточені в селі жінки-матері та діти. До їх послуг дитячий садок і дитясла. 15 багатодітних матерів нагороджено орденом «Материнська слава».
За радянських часів створені всі умови для освіти трудящих. В Селятині функціонують денна і вечірня середні школи, восьмирічна школа-інтернат, в яких навчається близько 800 учнів. Лише в середній школі працює 40 учителів. При школах є гуртожитки, де мешкають діти з віддалених хуторів.
Школи мають свої бібліотеки, навчальні кабінети фізики, хімії, біології, математики, суспільствознавства, іноземної мови. Багато випускників шкіл здобули вищу і середню спеціальну освіту. Лікарями стали Павло Чепіль, Сільва Космачова, Наталія Гурдіяш. Син зачинателя колгоспного руху в селі Дмитра Костиля — Юрій закінчив Чернівецький залізничний технікум, його сестри Віра й Марія — Чернівецьке педагогічне училище. В своєму колгоспі працює ветфельдшером К. В. Тихонюк, зоотехніком — К. А. Семенюк. Всі випускники шкіл сумлінно трудяться в різних галузях народного господарства і культури.
В центрі Селятина височить Будинок культури. Сюди приходять колгоспники і лісоруби відпочити, культурно провести дозвілля. При Будинку культури створено гуртки хоровий, драматичний, танцювальний, агіткультбригаду, ансамбль пісні й танцю. В них близько 100 учасників. Самодіяльні артисти користуються популярністю не лише в Селятині. На районному і обласному оглядах художньої самодіяльності вони виступали з оригінальною програмою. Композиція «Гуцульське весілля»,, вокально-хореографічна сюїта «Вечір прикордонників» принесли аматорам справжній успіх. 20 кращих учасників художньої самодіяльності нагороджені грамотами.
При Будинку культури створено естрадну бригаду з 15 комсомольців, яка виступає в бригадах лісорубів, на тваринницьких фермах, в полі.
Значну культурно-освітню роботу в селі проводять народний історико-краєзнавчий музей, бібліотека, в якій налічується 7,5 тис. книг. Тут відбуваються читацькі конференції, літературні диспути, колективні обговорення книг, організуються виставки новинок літератури. Працівники бібліотеки обслуговують читачів також безпосередньо на робочих місцях: у бригадах, на фермах, на лісорозробках.
З кожним роком красивішає Селятин. На його вулицях ростуть декоративні дерева, садиби колгоспників і робітників лісопункту потопають у садках. Вулиці чисті, прибрані, з електричним освітленням. З села до районного центру тричі на день курсують автобуси.
Щороку 5—6 родин села справляють новосілля. Радісно і заможно живуть селятинці. Це надихає їх на нові трудові звершення.
Д. М. БІЛЕЦЬКИЙ, М. О. ЛІЩЕНКО