Банилів, Вижницький район, Чернівецька область (закінчення)
В наступні роки артіль добилась ще більших успіхів. В 1959 році доярка О. М. Іваничук за 10 місяців надоїла по 4590 кг молока від кожної корови, ланка М. П. Меглея одержала по 414 цнт, а ланка А. Г. Андрюк — по 404 цнт цукрового буряка, М. Т. Гаврилюк з своєю ланкою виростив по 8 цнт волокна льону з га. В 1965 році по урожайності зернових культур артіль зайняла перше місце в районі.
Колгосп ім. Ю. Федьковича тепер — це велике, багатогалузеве механізоване господарство, в розпорядженні якого 22 трактори, 15 автомашин, 6 комбайнів та багато іншої сільськогосподарської техніки. Він має механічні майстерні для ремонту сільсько-господарського інвентаря, пилораму, 4 електростанції (з них дві пересувні), млин потужністю в 12 тонн пшениці за добу.
Близько 100 тисяч карбованців прибутку дає цегельний завод, збудований в 1968 році.
В колгоспі організовано лозоплетільний цех, яким керує старий досвідчений майстер С. Т. Загул.
Сумочки, виготовлені банилівськими умільцями, користуються великим попитом. Від цього промислу колгосп має понад 20 тис. крб. прибутку щороку.
Великими трудовими успіхами зустріли колгоспники 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Завдяки самовідданій праці вони одержали від землеробства 528 546 крб. та від тваринництва 339 017 крб. прибутків.
Серед колгоспників виросло багато передовиків колгоспних ланів.
Партія й уряд відзначили наполегливу працю колгоспників високими нагородами. Ордена «Знак Пошани» удостоєно ланкову М. Т. Гаврилюк.
Всі ці успіхи були досягнуті під керівництвом первинної партійної організації, яка основну увагу звернула на підбір, розстановку і виховання кадрів, на піднесення агітаційно-масової роботи. У колгоспному виробництві беруть участь 38 комуністів. їх сумлінна праця є для всіх трудівників зразком комуністичного ставлення до дорученої справи.
У своїй повсякденній роботі партійна організація спирається на комсомольців. Комсомольська організація у кінці 1967 року налічувала 170 членів. Комсомольці працюють у тракторній і рільничих бригадах, на фермі. Вони — активні учасники художньої самодіяльності; багато з них навчається в школі сільської молоді.
Важлива роль у розв’язанні завдань комуністичного будівництва належить виконкому сільради та постійним комісіям (бюджетно-фінансовій, сільськогосподарській, культосвітній, народної освіти, благоустрою села та іншим). На сесіях сільради розглядаються питання колгоспного виробництва, роботи школи, лікарні.
За роки Радянської влади сталися докорінні зміни в житті і побуті трудящих Банилова. Зріс матеріальний добробут селян. З 1 грудня 1966 року колгосп перейшов на грошову оплату праці. Непрацездатні колгоспники одержують пенсії за рахунок громадських фондів (на 1 січня 1968 року в колгоспі налічується 339 пенсіонерів). Трудящих обслуговують сільський універмаг, продовольчий магазин, магазин залізних виробів, кілька кіосків, чайна — всього 8 торговельних підприємств.
Повністю ліквідовано неписьменність і малописьменність. Працює чотири школи: початкова, восьмирічна (в с. Бережниці), середня і школа сільської молоді. Приміщення середньої школи триповерхове, в ньому налічується 20 класних кімнат і 4 навчальні кабінети (фізичний, хімічний, біологічний, а також технічних засобів). Всі кабінети забезпечені необхідним наочним приладдям. Навчають і виховують школярів 50 учителів з вищою і середньою освітою. 30 жителів села здобули вищу освіту і працюють у різних галузях народного господарства, 26 банилівців продовжують навчання у вузах. Житель села Д. В. Колотило дістав звання кандидата хімічних наук.
У селі є дитячий садок і четверо сезонних дитячих ясел, пологовий будинок, аптека, лікарня з хірургічним відділенням та рентгеноустановкою. Медичну допомогу подають трудящим 2 лікарі, два фельдшери, одна акушерка і 8 медичних сестер.
Своє дозвілля банилівці проводять у двох клубах та трьох бібліотеках, книжковий фонд яких становить понад 10 тис. томів. У селі споруджено літній кінотеатр на 700 місць. При клубі працюють гуртки — хоровий і художнього читання, а також оркестр народних інструментів та агіткультбригада.
В оркестрі народних інструментів беруть участь 11 колгоспників похилого віку, багатьом з яких по 70 років. На сопілках, цимбалах та інших народних інструментах вони виконують буковинські народні пісні. Агіткультбригада виступає перед колгоспниками в полі та на сцені клубу. В 1967 році створено духовий оркестр. У село часто приїжджають артисти Чернівецького музично-драматичного театру, обласної філармонії, театру ляльок зі Львова. З 1956 року в Банилові виходить багатотиражна газета «Колгоспне життя». Сільське відділення товариства «Знання» організовує регулярне читання лекцій для жителів села, проводить тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, диспути.
В 1967 році в селі відкритий народний музей. В ньому зібрані речі з давніх часів до наших днів, зокрема ручні рубила й кам’яні сокири, різноманітні вироби з заліза, а також предмети побуту. Багато тут є газет та книг, що розповідають про успіхи соціалістичного будівництва. На стендах і діаграмах показано розвиток у Банилові сільського господарства, освіти, ріст народного добробуту. У музеї є також куток бойової слави, де експонуються портрети учасників Великої Вітчизняної війни, що загинули на фронтах.
Славиться село новими звичаями й обрядами. Традиційними стали вечори трудової слави та вечори праці і пісні, проводи до Радянської Армії. В урочистій обстановці відбувається реєстрація шлюбів. Серед оновлених календарних свят дуже колоритним і цікавим є свято Нового року. В. ніч під Новий рік банилівці ходять щедрувати. У клубі влаштовують бал-маскарад, а вранці 1 січня діти йдуть від хати до хати посівати, приспівуючи:
Сійся, стелися, зерно крилате,
Радість родися у кожній хаті,
У кожній хаті в селі і місті,
Жити вам, люди, років по двісті.
Жити вам, люди, і не тужити,
І з кожним роком все молодіти.
Що нам ті літа, як серце юне,
Сходить зірниця, зоря комуни…
Під час проводів до Радянської Армії біля колгоспного клубу збирається багато молоді. Грає музика. Урочистий вечір, присвячений проводам, відкриває секретар партійної організації. Потім виступають колишні воїни, які розповідають майбутнім захисникам Вітчизни про свою службу в рядах Радянської Армії, про участь у Великій Вітчизняній війні, про вимоги, які ставляться перед радянськими солдатами. Від комуністів та батьків зачитується наказ допризовникам. Завтрашні воїни дають клятву відмінно служити в рядах Радянської Армії. Піонери з букетами квітів вітають їх. Дівчата прощаються з хлопцями, наказують писати про своє солдатське життя.
Швидко змінюється і зовнішній вигляд села. Зникли старі хати під солом’яною стріхою. Всюди тепер видніються світлі й просторі будинки під черепицею, шифером і залізними дахами. 427 нових будівель прикрашають колгоспний Банилів — одне з найбільших сіл Вижницького району.
Коли раніше кожне житло поділялося на «хатчину», що служила за кухню, їдальню й спальню і «велику хату», в якій ніхто не мешкав, тепер воно складається з чотирьох кімнат: кухні, світлиці, спальні й дитячої. Саморобні столи, лави та ліжка поступилися місцем перед сучасними фабричними меблями., В квартирах колгоспників можна бачити радіоприймачі й телевізори, газові плити й холодильники, швейні й пральні машини, пилососи. Невід’ємною частиною інтер’єру стали шафи з книгами.
Село електрифіковано. В 1951 році тут побудовано міжколгоспний радіовузол, який обслуговує й сусідні села. В Банилові відкрито комбінат побутового обслуговування, лазню, пошту й телеграф. Силами громадськості споруджено сільський стадіон, закладено парк.
Центральна вулиця Банилова одяглася в асфальт. Найпочесніше місце в селі відведено пам’ятнику-обеліску на честь банилівців, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни і в боротьбі з лютими ворогами народу — українськими буржуазними націоналістами.
Невпізнанним став Банилів за час, що минув від дня возз’єднання Північної Буковини з Радянською Україною. Його успіхи — наслідок повсякденного піклування Комуністичної партії й Радянського уряду про поліпшення добробуту трудящих.
О. М. ПОНОМАРЬОВ, І. М. ГРУШКОВСЬКИЙ