Богодухів, Богодухівський район, Харківська область (продовження)
Налагоджувати господарське і культурне життя комуністам Богодухова, як і всієї республіки, доводилося в надзвичайно складних умовах. Вже в травні партійна організація розгорнула широку агітаційну кампанію по мобілізації трудящих на польський фронт.
Відповідаючи на заклик вождя революції В. І. Леніна, богодухівці сформували з числа добровольців два загони: піхотний з 99 чол., в якому було і 12 жінок, та кавалерійський, який очолив С. І. Соболь, з 45 чоловік. Майже третина добровольців були комуністами. З вересня 1920 року жителі міста тепло проводжали своїх земляків на Південний фронт.
Проводжаючи загін, партійний комітет та виконком Богодухівської Ради вручили йому атестат. «Видано цей атестат,— читаємо ми,— Червоному добровільному загону.., що відзначився за весь час служби відданістю Радянській владі, багато разів брав участь у придушенні контрреволюційних повстань в повіті. Вкрив себе невмирущою славою в боях проти денікінських банд у 1919 році. Як тільки з’являвся загін, вся контрреволюція тремтіла, а біднота з радістю зустрічала червоних визволителів. З гордістю Богодухівський виконавчий і партійний комітети проводжають червоних орлів на врангелівський фронт і вірять в нездоланну силу його, вручаючи червоний прапор, обагрений кров’ю робітників і селян». Це був перший загін добровольців, що вирушав з Харківщини на боротьбу проти Врангеля. Висловлюючи щиру подяку повітовому партійному та виконавчому комітетам за організацію загону, Харківський губернський партійний комітет повідомляв, що загін прибув до Харкова у зразковому порядку, із прапором, врученим йому повітовим парткомом.
Не припинялася боротьба з куркульсько-есерівськими та іншими контрреволюційними бандами. Від рук бандитів у Краснокутську загинуло 8 активістів повітової партійної організації, серед них голова виконкому Дмитро Базилевич, голова повітової Надзвичайної комісії Трохим Дригало, жінорг Оксана Піщаникова та інші. Бандити глумилися навіть над трупами комуністів, вирізуючи на них зірки.
Влітку 1920 року, у зв’язку з нападом махновських банд на південні волості повіту, партком оголосив міську партійну організацію мобілізованою. Велику мужність у боротьбі з бандами проявили бійці полку особливого призначення, місцеві комуністи, комсомольці і члени КНС.
Після закінчення громадянської війни в умовах неймовірних господарських труднощів комуністи піднімали трудящих на відбудову господарства. Програмою практичних дій усіх партійних організацій країни в ці дні стали рішення X з’їзду партії, спрямовані на побудову економічного фундаменту соціалізму. Для здійснення рішень з’їзду повітовий партійний комітет посилав кращих комуністів на місця. 14 липня 1921 року, наприклад, на засіданні комітету було вирішено мобілізувати для проведення масово-політичної роботи серед селян повіту 45 комуністів.
Організовувалися недільники та суботники на транспорті і промислових підприємствах. Тільки у квітні було проведено 16 суботників у місті та повіті. Активну діяльність у налагодженні господарського життя розгорнула особлива комісія Богодухівського повіту, комісії і економічні ради при волосних та сільських Радах. У липні 1921 року в повіті вже діяло 16 фабрично-заводських підприємств та 317 кустарних майстерень, 112 прокатних пунктів.
Помітну роль у відбудові промислових підприємств міста відіграли профспілкові організації, які посилили свою роботу по залученню робітників до активного громадського життя. 8 червня 1921 року, наприклад, у місті відбувалися загальні збори членів профспілки. Поряд з питаннями господарського будівництва вони розглянули і питання про допомогу страйкуючим англійським шахтарям: «Виявляючи солідарність з боротьбою англійських шахтарів проти капіталу,— записано в резолюції зборів,— постановляємо зробити відрахунок із свого заробітку в розмірі тижневого, щоб хоч трохи поліпшити їх становище».
Важливого значення набирало кооперування селянства. У 1922 році в Богодухові були створені три сільськогосподарські артілі. Вони об’єднували спочатку всього 73 господарства, мали 74 десятини землі, 8 коней, 6 корів.
Важливе місце в організації перших колективів та налагодженні їх роботи належало комітетам незаможних селян.
Перші досягнення в організації колективних господарств були продемонстровані на окружній сільськогосподарській виставці, що відкрилася в Богодухові 4 вересня 1923 року. У влаштуванні виставки активну участь узяли робітники міста. Багато, учасників виставки за успіхи у відродженні сільського господарства одержали премії від Харківської губернської спілки сільськогосподарської кооперації.
Незважаючи на певні успіхи у господарському будівництві, економіка міста у відбудовний період залишалася відсталою.
Тут було кілька дрібних підприємств, на кожному з них працювало не більш як по 25 чоловік. 88 чол, було на цегельному заводі.
Близько половини населення міста займалося сільським господарством. Це були в основному селяни-одноосібники.
Велику роботу належало провести і щодо піднесення культурного рівня трудящих — ще в 1926 році 53,7 проц. міського населення було неписьменним.
Докорінні зміни в економіці та культурному розвитку міста сталися в період здійснення ленінської політики індустріалізації країни та колективізації сільського господарства. Вже на початку першої п’ятирічки, у травні 1929 року, стала до ладу нова районна електростанція на 600 кінських сил. З Богодухова електроенергія постачалася також у навколишні села: Лозову, Крисине, Максимівку, Семенів Яр, хутір Щербаки.
Підприємства міста розширювалися і поповнювалися досконалішим устаткуванням. Зростала і кількість робітників на них.
Величезні зміни відбувалися в сільському господарстві. 21 квітня 1929 року комуністи Богодухівського району на своїх партійних зборах палко схвалювали політику Комуністичної партії на селі. «Проводячи реконструкцію промисловості та будівництво нових заводів, шахт, велетенських електростанцій і таке інше,— відзначалося в резолюції зборів,— партія, робітничий клас, спираючись на соціалістичну промисловість, правильно поставили завдання подолати відсталість сільського господарства шляхом організації радгоспів, артілей». Дедалі більше селян ставало на шлях колективного господарювання. В листопаді 1929 року в місті було організоване товариство спільного обробітку землі, в якому спочатку об’єдналися 35 бідняцьких і 27 середняцьких господарств. В кінці року тут було чотири товариства спільного обробітку землі. Зростанню колективних господарств сприяло створення у червні 1929 року в Гутах першої в Харківському округу машинно-тракторної колони. Вже у 1930 році врожайність основних зернових культур у колгоспах була на 25 проц. вищою, ніж в індивідуальних господарствах. Крім того, в артілях, що обслуговувались Гутянською колоною, затрати праці були на 25 проц. нижчими, ніж в індивідуальних господарствах, і на 7 проц. нижчими, ніж в тих колгоспах, яких колона не обслуговувала. На 25 травня 1931 року в районі налічувалося 143 артілі, які об’єднували 9506 господарств і мали у своєму користуванні 35 062 га землі, на 1 грудня 1933 року було колективізовано 64,3 проц. селянських господарств та усуспільнено 82,5 проц. придатної землі.
У 1930 році була створена Богодухівська МТС, колектив якої багато допомагав молодим, ще не зміцнілим колгоспам району. У 1933 році в МТС було 43 трактори, які обслуговували навколишні колективні господарства. За 1932—1933 рр. при МТС було підготовлено 1251 спеціаліста сільського господарства.
Організація колективних господарств відбувалася в умовах нещадної боротьби проти куркулів, які, не гребуючи ніякими засобами, чинили запеклий опір колгоспному рухові. Від куркульської кулі загинув організатор колгоспу в Богодухові А. Ф. Оксенич. Куркульські елементи використовували також найменші недоліки в організації колективів, щоб відвернути селян-одноосібників від колгоспів.
Неоціненну допомогу трудящому селянству подали у ці роки робітничі колективи міста. Чимало їхніх посланців — комуністів і комсомольців — поїхали на села, де допомагали створювати і зміцнювати колективні господарства. Значну допомогу селянству Богодухівського району подавали також робітники Харкова. У 1933 році шефство над богодухівськими колгоспами взяв колектив ХТЗ.
Завдяки допомозі робітників, невтомній організаторській і політичній роботі комуністів, трудящі Богодухова все ширше залучалися до соціалістичного будівництва. Включаючись у соціалістичне змагання, вони наполегливо боролися за виконання п’ятирічних планів.
У боротьбі за розв’язання завдань соціалістичного будівництва зміцнювались і загартовувались партійні організації міста і району. Керуючись рішеннями партії та уряду, районна партійна організація, яку з 1939 року очолював О. М. Мужицький (нині перший секретар Полтавського обласного комітету партії), проводила величезну політичну роботу серед трудящих. Вона виховала великий загін стахановців, передовиків виробництва. Серед них робітник Богодухівського шкіряного заводу П. Я. Нечитайло, робітниця ватної фабрики Н. О. Голубнича, шофер автоколони Д. Гаращенко та багато інших.
Важливим підсумком діяльності комуністів були досягнення у розвитку сільського господарства. Напередодні Великої Вітчизняної війни в місті було три колгоспи — «Перемога», «Жовтень» та колгосп ім. 8 Березня. У 1939 році в соціалістичному змаганні на. честь XVIII з’їзду ВКП(б) особливо відзначився колгосп «Жовтень». У 1940 році колгоспи району зібрали по 14,7 цнт зернових і по 180 цнт цукрових буряків з гектара. Багато колгоспів і колгоспників брали участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Серед учасників виставки був і завідуючий агрохімічною лабораторією Богодухівської МТС О. М. Горбачевський, який зразково обслуговував стахановські ланки, що вирощували цукрові буряки.
Незмірно зросла громадська активність трудівників міста. Багато виробничників та представників інтелігенції у ці роки було висунуто на керівну партійну і господарську роботу.
Значно поліпшилось медичне обслуговування населення. В 1940 році бюджет Богодухівської лікарні був у чотири рази більшим, ніж у 1934 році. При лікарні діяли клінічна лабораторія, рентгенівський кабінет, пункт переливання крові тощо. В лікарні працювали висококваліфіковані лікарі.
Роки довоєнних п’ятирічок ознаменувались також значними досягненнями в галузі культурного будівництва. Крім трьох середніх і шести неповних середніх шкіл, тут було відкрито ветеринарний технікум, акушерську школу, комбінат по підготовці слюсарів, токарів та ковалів, школу механізаторів сільського господарства. У школах міста працювали досвідчені, віддані своїй справі вчителі, серед них нині заслужені вчителі школи УРСР Е. І. Бондаренко, К. М. Лихобабина та інші. Багато богодухівців здобували освіту у вищих учбових закладах країни. У 1937 році Київський державний інститут театрального мистецтва закінчив В. І. Івченко, нині народний артист УРСР. У місті діяли два кінотеатри, кілька бібліотек та багато інших культурно-освітніх закладів.
З перших же днів Великої Вітчизняної війни парторганізація району виступила як бойовий організатор всенародної боротьби з ворогом. Було проведено значну роботу по мобілізації в діючу армію, евакуації населення та матеріальних цінностей.
У жовтні 1941 року в районі Богодухова точилися запеклі бої. Спроба німецько-фашистських військ захопити місто зненацька була зірвана стійкою обороною частин 21-ї і 38-ї армій Південно-Західного фронту. Незважаючи на значну перевагу в силі і техніці, ворогові не вдалося прорватися до Харкова на Богодухівському напрямку. Більше тижня місто і район героїчно захищали підрозділи 76-ї гірсько-стрілецької та 212-ї стрілецької дивізій. Разом з частинами Червоної Армії в обороні Богодухова та інших населених пунктів брали участь чотири бойові групи, куди входили жителі району. 12 жовтня Богодухів був окупований фашистськими загарбниками. Після окупації міста бійці цих груп влилися у створені тут партизанські загони.
Богодухівські партизани і підпільники завдавали відчутних ударів німецько-фашистським окупантам. Особливо активно діяв партизанський загін, командиром якого був директор Богодухівського цегельного заводу М. І. Золотарьов, а комісаром — секретар Богодухівського РККП(б)У І. П. Гарник. До 12 червня 1942 року партизани загону знищили близько 300 фашистських солдатів та офіцерів, захопили багато зброї та військового спорядження.
Самовіддано боровся з ворогом і партизанський загін, очолюваний М. П. Руденком. Бійці цього загону — комуністи М. П. Кісь, С. М. Денчик, Д. П. Кравченко — виконували найнебезпечніші завдання. Успішно діяв у районі також партизанський загін, де командиром був О. Є. Кирилов, а комісаром — Д. Ю. Лагерєв. Серед бійців загону особливою хоробрістю відзначалися F. В. Тризна, В. Ф. Олійник, М. П. Смаковський. Зв’язковою між цим загоном та підпільною групою, що діяла у місті, була Ф. С. Могилєвська.
Велику роботу в районі провадив підпільний райком комсомолу, секретарем якого був Ф. Н. Ситник, направлений сюди Харківським обкомом комсомолу. Підпільники розповсюдили серед населення 18 назв листівок загальним тиражем 4000 примірників. Плакати і листівки антифашистського змісту надсилалися обкомом комсомолу через зв’язкову Глущенко.
З перших днів окупації в місті розгорнувся рух опору німецько-фашистським загарбникам. Його активними учасниками були О. П. Климченко, Н. П. Климченко, В. П. Турчан, 3. Г. Карпова, О. І. Сергіенко, Є. С. Решняк, Г. Мелещенко та інші. Вони переховували поранених бійців, що не встигли евакуюватись, всіляко допомагали в їх лікуванні. Багатьох бійців і офіцерів врятували від смерті лікарі М. М. Ревковський та М. А. Козловський. Переважна більшість тих, що видужали, повернулася в ряди Червоної Армії, перейшовши лінію фронту. Надійними документами забезпечувала бійців учителька М. Ю. Солодовник, яка була залишена на окупованій території райкомом партії. їй вдалося влаштуватися перекладачкою в поліції. Добре володіючи німецькою мовою, М. Ю. Солодовник тримала підпільників у курсі всіх планів окупаційних властей.
Учасники антифашистського підпілля знищували облікові картки на жителів міста на біржі праці, для багатьох діставали фіктивні довідки про захворювання, щоб урятувати їх від насильного вивезення до Німеччини.
18 лютого 1943 року частини Червоної Армії визволили Богодухів. Проте, зібравши значні сили, німецьке командування почало контрнаступ. 10 березня 1943 року, коли ворог вийшов у район с. Дергачів, між військами 69-ї армії, що відійшли на цей час до Богодухова і зайняли тут оборону, та військами, які прикривали Харків, утворився розрив. Шлях на Білгород виявився відкритим. Щоб ліквідувати загрозу, радянські війська змушені були 12 березня залишити Богодухів і відступити на схід. Після розгрому німців під Курськом частини першої танкової армії генерала М. Ю. Катукова, пройшовши з боями понад сто кілометрів, 7 серпня 1943 року визволили Богодухів.
Намагаючись зупинити наступ наших військ, німці бомбардували Богодухів. Протягом трьох днів у місті рвалися бомби, сіючи навколо руйнування і смерть. У середині серпня 1943 року вперті бої з гітлерівцями точилися південніше Богодухова. Добірні есесівські танкові дивізії, сконцентровані на вузькій ділянці фронту, розпочали знову навальний наступ на місто. Але, втративши понад 30 танків, фашисти змушені були відступити.
Богодухівці глибоко шанують світлу пам’ять генерал-майора Д. X. Чернієнка, полковника М. Т. Леонова та інших бійців і командирів Радянської Армії, що віддали своє життя за визволення міста. На їх могилі, в центрі міста, встановлено пам’ятник.
З перших днів визволення міста від фашистської окупації трудівники Богодухівського району почали активно допомагати радянським військам. Тільки на будівництво танкової колони «Богодухівський колгоспник» ВОНИ внесли 7 185 000 крб. Братська могила воїнів-визволителів у м. Богодухові.
У дуже важких умовах розпочиналися відбудовні роботи в місті.
Німецько-фашистські окупанти та їх прислужники стратили 222 жителів міста, 345 юнаків і дівчат було насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини, багато населення загинуло під час боїв. Після відступу ворога в місті залишилися тільки руїни. Всі промислові підприємства, культурно-освітні заклади були зруйновані або пограбовані. Вороги зруйнували також 810 житлових будинків. Великих втрат зазнали колгоспи. Окупанти зруйнували близько 40 колгоспних будівель, захопили і знищили 335 голів великої рогатої худоби, 228 голів свиней, 398 овець, 254 коней, більше 2000 штук птиці, чимало зерна, сіна, сільгосптехніки, яку не вдалося вивезти в тил. Загальні збитки, завдані окупантами тільки міським колгоспним господарствам, становили 6 122 268 карбованців.
Велику допомогу жителям міста у відбудові зруйнованого господарства подали трудящі тих міст країни, що не зазнали фашистської окупації.
Вже на початку 1944 року розпочали роботу шкірзавод, паровий млин, молокозавод, згодом була введена в дію районна електростанція.
За роки післявоєнних п’ятирічок усі промислові підприємства міста були значно розширені, оснащені новою технікою, деякі з них докорінно перебудовані. Так, на базі мотороремонтних майстерень було створено авторемонтний завод. З окремих промислових артілей виник побутовий комбінат. Переобладнано молокозавод, потужність якого зросла більш як у 3 рази. Щороку молокозавод виробляє близько 8 тис. цнт масла та багато інших молочних продуктів. Встановлено нове устаткування в цехах м’ясокомбінату.
Реконструйовано також цегельні заводи, де щороку випалюється понад 25 млн. штук цегли та виробляються інші будівельні матеріали — гіпсошлакоблоки, цементно-піщані покрівельні листи.
З часом планується побудувати великі промислові підприємства — завод технологічного устаткування, штампувальних виробів, швейну фабрику. У 1965 році валова продукція промислових підприємств міста зросла проти 1958 року в 1,6 раза.
Нині на підприємствах та в установах міста працюють понад 8 тис. робітників і службовців.
На 1 січня 1965 року тут було 48 первинних партійних організацій, що об’єднували 1106 членів та кандидатів у члени партії. Партійні організації провадять велику організаторську та партійно-політичну роботу серед трудівників міста, спрямовуючи їх на успішне виконання величних накреслень Комуністичної партії, їхні вірні помічники — 1710 комсомольців, об’єднаних у 40 комсомольських організаціях.
Комуністи та комсомольці йдуть в авангарді соціалістичного змагання за успішне виконання величних завдань нової п’ятирічки. В 1966 році за звання колективів комуністичної праці боролися 27 цехів, бригад та дільниць, у яких працюють понад 800 робітників; 175 чоловік змагалися за звання ударника комуністичної праці. Почесне звання комуністичних здобули 25 колективів, звання ударника комуністичної праці завоювали 184 робітники міста, серед них муляр П. Л. Кожушко, штампувальник А. Б. Кислань, обкатник П. Т. Яковлев та інші.
Промислові підприємства та установи міста подають велику допомогу працівникам сільського господарства. На території Богодухова тепер два колгоспи — ім. Димитрова та «Перемога». Обидва колгоспи — багатогалузеві господарства. В колгоспі ім. Димитрова на початок 1966 року налічувалося 355 господарств колгоспників. Загальна земельна площа колгоспу — 2276 га, в т. ч. 1858 га сільськогосподарських угідь, з них — 1676 га ріллі. Вирощують тут головним чином озиму пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, соняшник. У 1965 році зібрано зернових культур в середньому по 22 цнт з гектара.
Значне місце в господарстві колгоспу посідає також тваринництво. На початок 1966 року на фермах колгоспу налічувалося 652 голови великої рогатої худоби, 719 свиней.
У 1965 році тут вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь по 287 цнт молока, по 54,7 цнт м’яса та по 20 цнт свинини у живій вазі.
У цьому ж році колгосп одержав 372 тис. крб. грошових доходів і майже половину з них — від реалізації продуктів тваринництва. Загалом грошові доходи колгоспу на 100 га сільськогосподарських угідь обчислюються сумою 20 тис. карбованців.
Міцнішим є господарство колгоспу «Перемога». В цьому колгоспі налічується 387 господарств колгоспників, загальна земельна площа колгоспу — 3141 га, в т. ч. сільськогосподарських угідь 2552, 2 них ріллі — 2214. У 1965 році середня врожайність зернових культур становила 19,7 цнт з га, зокрема пшениці зібрано по 22,1 цнт з га. Середній урожай буряків — 244 цнт, соняшнику — 16,3 центнера.
Значних успіхів добився колгосп у розвитку тваринництва. Великої рогатої худоби налічувалося тут на початок 1966 року 900 голів, було також 700 свиней, 495 овець. У 1965 році одержано на 100 га сільськогосподарських угідь молока по 318 цнт, м’яса — 37 цнт у живій вазі.
Щороку зростає рівень механізації виробництва. Основні фонди колгоспу на початок 1966 року становили 717 тис. крб. На грошову частину оплати праці колгоспників виділено 151 тис. карбованців.
Проте в розвитку сільськогосподарського виробництва колгоспів ім. Димитрова і «Перемога» в 1958—1964 роках були значні труднощі, викликані окремими безпідставними рекомендаціями щодо зміни структури зернових культур, які призвели до значного скорочення посівів провідних зернових культур — озимої пшениці, жита, ячменю і занадто великого розширення посівів кукурудзи.
Розвиток тваринництва стримувався недостатньою кормовою базою. Послаблена була і матеріальна заінтересованість колгоспників у збільшенні виробництва продуктів сільського господарства. Працівники сільського господарства з особливим піднесенням приступили до здійснення рішень жовтневого 1964 року та березвевого 1965 року Пленумів ЦК КПРС, спрямованих на дальше піднесення сільського господарства.
Значні виробничі успіхи в колгоспах ім. Димитрова та «Перемога» в 1965 і 1966 рр. наочно підтверджують правильність рішень Комуністичної партії, спрямованих на прискорений розвиток сільського господарства.
За успіхи, досягнуті у виробництві зернових, кормових та технічних культур, у 1966 році 24 жителі міста нагороджені орденами і медалями, серед них чабан колгоспу «Перемога» О. С. Колосарьова, шофер авторемонтної контори В. М. Зеркалов га інші. Урядовими нагородами відзначені секретар Богодухівського райкому КП України М. Г. Бурлак та голова райвиконкому У. Ф. Меліхов.
З кожним роком поліпшується добробут трудящих. Розширюється торговельна мережа міста, зростає продаж товарів населенню. На початок 1966 року в системі змішторгу було 48 магазинів, 36 кіосків, 24 підприємства громадського харчування. За сім років (1958—1965) товарообіг Богодухівського змішторгу зріс з 5508 тис. крб. до 9773 тис. крб., або в 1,8 раза. Крім того, в місті є 10 магазинів і кіосків, а також чайна Богодухівського сільського споживчого товариства, товарообіг їх у 1965 році становив близько 2 млн. карбованців.
Насамперед зростає продаж таких товарів, як одяг, меблі, радіоприймачі і телевізори, годинники, холодильники, спортивні товари, велосипеди, мотоцикли, моторолери. В кілька разів зріс продаж цукру, м’ясних, молочних та кондитерських виробів.
Набагато поліпшилося медичне обслуговування трудящих. У місті є поліклініка, лікарня на 300 ліжок, 2 диспансери, санепідстанція. В медичних закладах працюють 57 лікарів і 244 чол. середнього медичного персоналу. В розпорядженні лікарів 15 спеціальних машин швидкої допомоги, тоді як в 1941 році була лише одна. За самовіддану працю в галузі охорони здоров’я трудящих головному лікарю Богодухівського медичного об’єднання С. О. Густиліну присвоєно звання заслуженого лікаря УРСР.
Незрівнянно зріс освітній та культурний рівень населення. У місті три середні, три восьмирічні, три початкові школи, восьмирічна школа-інтернат та вечірня школа робітничої молоді. У всіх школах навчається 3860 учнів, працюють 232 вчителі. Велику роботу по розвитку народної освіти в місті і селах району провели в післявоєнні роки заслужений учитель УРСР, колишній завідуючий районним відділом народної освіти О. М. Клочко та заслужений вчитель УРСР Я. Г. Діброва.
Населення міста передплачує понад 10 тис. примірників газет та журналів. До послуг читачів 23 бібліотеки, книжковий фонд яких становить понад 143 тис. примірників. Майже кожен другий житель міста — читач бібліотеки. Понад 50 000 примірників книг налічується в 100 індивідуальних бібліотеках.
До послуг трудящих — Будинок культури, 5 клубів та 17 червоних кутків. При Будинку культури працюють театр народної творчості, 12 гуртків і шкіл, що охоплюють 360 любителів музики, співу, танцю, художнього слова. Працівники Будинку культури, якому присвоєно звання колективу відмінної роботи і в 1966 році Міністерством культури УРСР вручено ювілейну медаль Т. Г. Шевченка, систематично звітують перед трудящими: вони часто виступають на підприємствах, в польових станах колгоспів району. Програма богодухівських аматорів не раз передавалася по телебаченню з Харкова. Досвід роботи Богодухівського театру народної творчості висвітлювався на сторінках журналу «Соціалістична культура».
Все більше зростає потяг населення до музики. У 1966 році в музичній школі міста по класу баяна, акордеона, скрипки та фортепіано навчалося 176 учнів. Щорічні творчі звіти юних музикантів перетворюються на справжнє свято для жителів міста.
У 1963 році в Богодухові відкрито музей образотворчого мистецтва, де експонуються твори багатьох визначних художників.
В місті діють також народний університет культури, здоров’я, правових знань, університет для батьків. З лекціями перед трудівниками виступають представники місцевої інтелігенції та викладачі вузів Харкова.
З кожним роком змінюється зовнішній вигляд Богодухова. Тільки за роки семирічки тут забруковано 32 000 кв. м доріг, прокладено близько 20 000 кв. м тротуарів, висаджено десятки тисяч дерев і декоративних кущів.
В центрі уваги місцевих партійних і радянських органів — житлове будівництво. За післявоєнні роки комунальний житловий фонд значно зріс, нині він становить більше 22 000 кв. м. Тільки за 1965 рік побудовано 2000 кв. м житла, тоді як у 1960 році — всього 713 кв. метрів.
Здано в експлуатацію також дитячий комбінат, середню школу на 964 місця, нову аптеку в центрі міста, споруджується новий районний Будинок культури на 600 місць з лекційним і спортивним залами, кімнатами для бібліотеки та гурткової роботи. Трудівники міста докладають усіх зусиль, щоб зробити його ще красивішим.
М. С. БЄЛЯЄВ, І. П. ГОРБАТЕНКО, П. К. СИРОВ