Борівський район, Харківська область
Борівський район — розташований в південно-східній частині Харківської області, межує з Ізюмським і Куп’янським районами Харківської, Сватівським — Луганської та Краснолиманським Донецької областей. До його складу входять 9 сільських Рад, яким підпорядковано 51 населений пункт. Площа — 968 кв. км. Населення — 24,5 тис. чол. Густота населення — 25,3 чол. на 1 кв. кілометр.
Вперше район створено у 1923 році, існував до 1930 року; вдруге — з 1935 — до 1962 року. В теперішніх межах утворений 8 грудня 1966 року.
По території району проходить залізнична магістраль Москва—Донбас, автотраса Борова — Харків.
За 4 км від районного центру на захід — Червонооскільське водоймище, споруджене 1957 року для зрошення степових районів та забезпечення водою Донбасу. Його площа — 4,9 тис. га. Між водоймищем і селом Боровою майже на 20 км з півночі на південь простягнувся сосновий бір. Територія району рівнинна, лише на правому березі річки Осколу вона дещо підвищена, порізана ярами.
Район відзначається високорозвинутим сільським господарством. Він має 15 колгоспів, радгосп «20 років Жовтня», господарство «Червоний маяк», яке спеціалізується на відгодівлі свиней. Земельних угідь 75,2 тис. га, зокрема орної землі — 56,6 тис. га; лісів — 7,3 тис. га, лук і пасовиськ — 925 га, під садами — близько 1 тис. гектарів.
Основною сільськогосподарською культурою тут є озима пшениця, якою в 1966 році засіяно 10,5 тис. га, а зібрано врожаю по 29,8 цнт з гектара. Сіють також ярову пшеницю, кукурудзу, горох, гречку, соняшник, буряк. У 1966 році зібрано врожаю цукрового буряка по 207,4 цнт з гектара.
Важливою галуззю сільського господарства є також тваринництво, що має м’ясо-молочний напрям. На 1 січня 1967 року тут було 71,7 тис. голів худоби, в т. ч. корів — 8,3 тис. голів, овець — 14 тис. голів, свиней — 21,1 тис. голів. Птиці — 46,1 тис. штук. У 1966 році на кожні 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 56,4 цнт м’яса, 555 цнт молока. Яєць на 100 га зернових одержано 12 тис. штук.
Господарства району оснащені високопродуктивною сільськогосподарською технікою. Тут працює 305 тракторів, 214 зернових, бурякозбиральних і кукурудзозбиральних комбайнів, 234 вантажні автомашини та багато іншої техніки.
Основні сільськогосподарські роботи повністю механізовані, зокрема оранка, збирання врожаю, молотьба, а також водопостачання на тваринницьких фермах.
У 1966 році 104 трудівники сільського господарства району за високі показники виробництва нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.
Район має кілька підприємств, зокрема харчовий і побутовий комбінати. Загальний обсяг промислової продукції у 1966 році — 540 тис. карбованців.
Торговельна сітка охоплює 84 магазини, 7 ларків, кілька підприємств громадського харчування. Товарооборот за 1966 рік становив 7,6 млн. карбованців.
Протягом 1966 року тут споруджено 30 будинків для колгоспників.
Всі населені пункти електрифіковані і радіофіковані.
Медичну допомогу трудящим подають 5 лікарень на 220 ліжок, 21 медичний, в т. ч. 14 фельдшерсько-акушерських пункти. Працює 36 лікарів.
Мережа навчальних закладів складається з 39 шкіл, в т. ч. 4 середніх і 15 восьмирічних. Навчається учнів 4,4 тис. чол., працює 360 вчителів.
Серед культурно-освітніх установ діють районний Будинок культури, 24 клуби, 19 стаціонарних і пересувних кіноустановок, 16 бібліотек, університет культури.
У 1942—1943 рр. територія району була ареною запеклих боїв радянських військ з німецько-фашистськими загарбниками (т. зв. Ізюмсько-Барвінківський напрям). Тут активно розгортали свою діяльність партизани. За подвиги у Великій Вітчизняній війні нагороджено в районі 2376 чол., серед них троє удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу.
В усіх селах району на місцях боїв встановлено пам’ятники-обеліски воїнам, що віддали своє життя за свободу і честь Батьківщини.
Видається газета «Борівський колгоспник», орган РККП України і районної Ради депутатів трудящих.
Озброєні рішеннями XXIII з’їзду КПРС, трудящі Борівського району вносять і свій гідний вклад у будівництво комунізму.