Берислав, Бериславський район, Херсонська область (продовження)
Після завершення відбудовного періоду найбільше промислове підприємство Берислава завод «Червоний хлібороб» (пізніше мотороремонтний ім. Чубаря) було значно розширено реконструйовано, а в роки індустріалізації оснащено новою технікою. У 1928 році на ньому працювало вже 112 робітників, а через два роки кількість їх зросла до 550.1930 року завод дав країні продукції на 4 млн. крб. На підприємстві широкого розмаху набрав рух ударників і стахановців. У 1936 році колектив заводу виборов перше місце в соціалістичному змаганні споріднених підприємств республіки. Напередодні Великої Вітчизняної війни в Бериславі, крім механічного заводу (колишній ім. Чубаря), працювали три промислові артілі, маслосирзавод, великий береговий елеватор, районна друкарня, збудовані за роки передвоєнних п’ятирічок.
Великі соціалістичні перетворення сталися в сільському господарстві. У 1925 році організовано товариство виноградарів «Інтенсивник». З 29 його членів селян-бідняків було 17, середняків — 2, робітників — 4, службовців — 6. Тракторне товариство «Відродження», що виникло 1927 року, складалося виключно з членів комнезаму і обробляло близько 200 десятин землі. У 1928 році створюються 5 ТСОЗів — «Трудівник», «Червоний орач», «Прогрес», «Червона зірка» і «Світлий шлях». Останнє товариство мало трактор. Плідною роботою райкому КП(б)У, міської і районної Рад щодо створення й зміцнення кооперативних товариств, виховання трудового селянства в дусі колективізму закладено основу для переходу до суцільної колективізації селянських господарств. Вона почалася 1929 року, а вже до літа 1932 року в Бериславі і в районі було кооперовано 96 проц. селянських дворів. На базі ТСОЗів у районному центрі створено 3 сільськогосподарські артілі — «8 Березня», «Вільна праця», «Інтенсивник». Діяла також рибартіль «Вільний рибалка».
Чималу роль в організації та економічному зміцненні колгоспів відіграла Бериславська МТС, заснована в листопаді 1930 року. Навесні наступного року вона обслуговувала колективні господарства із загальною земельною площею близько 40 тис. га. Наприкінці 1938 року МТС мала 67 тракторів та багато інших машин.
Виробнича співдружність колгоспників і механізаторів МТС стала запорукою дальшого піднесення й зростання виробництва і оплати праці в артілях. Трудівники колгоспу «8 Березня» 1939 року добилися врожаю зернових у середньому по 17,5 цнт з га, а озимих культур зібрано по 20 цнт з кожного га. Господарство мало свиноферму, молочнотоварну, вівчарську та птахівничу ферми. Чималих успіхів досягла й артіль «Інтенсивник». 1938 року її валовий доход становив 359 тис. крб. Колгоспники одержали на трудодень понад шість крб. У 1939 році ці показники були ще вищі: прибутки досягли 480 тис. крб., а оплата трудодня — близько семи крб. 1940 року обидва колгоспи вибороли право бути учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
У передвоєнні роки значно поліпшилося побутове, медичне й культурне обслуговування населення. У місті стали до ладу міська електростанція, водогін, обладнано невелику водну станцію. Дедалі зростала кількість медичних працівників. Якщо в 1924 році в місті були всього 1 лікар і 3 фельдшери, то 1940 року —15 лікарів і 32 чоловіка середнього медперсоналу.
Протягом 20-х — 30-х років тривала наполеглива боротьба з неписьменністю й малописьменністю дорослого населення. 1927 року ще близько 2 тис. жителів зовсім не знали грамоти, хоч у Бериславі було 10 шкіл лікнепу.
Завдяки великій роз’яснювальній і організаторській роботі партійних та радянських органів у 1936 році з 2,2 тис. неписьменних і малописьменних вивчали грамоту понад 1,5 тис. чоловік. Всі діти шкільного віку здобували освіту в двох семирічних та двох початкових школах. Напередодні війни почала працювати середня школа. У 1931 році в Бериславі відкрито педагогічний технікум, 1937 року — однорічну агрономічну школу.
Успішно працювали культурно-освітні заклади. Наприкінці 1936 року місцевий кінотеатр було переобладнано й розширено; на кошти громадських і господарських організацій капітально відремонтовано клуб «Металіст», який перетворено на будинок культури. У Бериславі з січня 1932 року виходила газета «Соціалістична перемога». Господарським і культурним будівництвом у місті і районі керувала районна парторганізація, яка в 1940 році об’єднувала 365 комуністів. Виросла й зміцніла комсомольська організація. Тільки за 1930—1932 рр. вона збільшилася на 600 чоловік.
Комуністи й комсомольці приділяли велику увагу оборонній роботі. В місті працювала розгалужена мережа оборонних гуртків, в яких молодь здобувала військові знання. Бериславці пишалися своїм земляком В. П. Назаренком, якого в квітні 1940 року за успішне виконання бойових завдань командування на фронті боротьби проти білофіннів удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу.
22 червня 1941 року, коли гітлерівська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз, в Бериславі відбувся багатолюдний мітинг колгоспників, робітників, службовців. Понад 2 тис. його учасників одностайно заявили про свою безмежну відданість Комуністичній партії і Радянському урядові, про готовність негайно виступити на захист соціалістичної Вітчизни. Тільки протягом першого дня війни заяви з проханням зарахувати їх добровольцями до лав Червоної Армії подали 40 бериславців. Чоловіків, що пішли на фронт, на виробництві заступили жінки, старі. Особливо самовіддано трудилися робітники Бериславського механічного заводу, де ремонтувалися танкові мотори, тягачі, автомашини, виготовлялися запчастини. Так, комсомолка Л. Скрипка щозміни виробляла 500 деталей замість 200 за нормою. Багато робітників записалося до народного ополчення. На 11 липня 1941 року в його загонах налічувалося 1370 чоловік, у т. ч. комуністів —187, комсомольців — 6295.
Коли наблизився фронт, бериславці взяли участь у будівництві оборонних рубежів навколо міста. На його західній околиці вони вирили протитанковий рів, створили систему земляних укріплень. Гітлерівці рвалися до Берислава, де в другій половині серпня зосереджувалося багато радянських військ і техніки, що переправлялися на лівий берег Дніпра. Письменник Борис Горбатов у своєму фронтовому нарисі згадував: «Ми пройшли цим шляхом у тяжкому 1941 році. Пам’ятаю… скупчення машин у Бериславі біля переправи і злорадний рев «хейнкелів» над дніпровськими паромами». Частини 296-ї стрілецької дивізії майже тиждень стримували наступ фашистів. Одна з рот дивізії, якою командував С. С. Кичелюк, відбила 12 атак гітлерівців, знищивши близько 200 фашистів.
23 серпня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили місто і запровадили в ньому режим кривавого терору. Вони створили у Бериславі концентраційний табір для радянських військовополонених. Просто неба голодні й знесилені, позбавлені теплого одягу, люди вмирали сотнями. Часто гітлерівці вивозили великі групи військовополонених і розстрілювали їх у балці на північній околиці міста. З вересня 1941 й до осені 1943 року фашистські кати стратили 1202 червоноармійців та командирів і понад 400 мирних радянських громадян. За час окупації було вивезено на каторжні роботи до Німеччини понад 200 юнаків й дівчат.
Терор окупантів не зломив радянських патріотів. В районі міста в дніпровських плавнях діяв партизанський загін, створений у середині серпня 1941 року Бериславським райкомом КП(б)У. Очолював загін комуніст М. І. Павловський, який мав досвід партизанської боротьби в часи громадянської війни. В лавах народних месників хоробро билися з фашистами бериславські комуністи Т. Д. Гончаров, Т. А. Дробний та інші. Встановивши зв’язки з регулярними частинами Червоної Армії, що обороняли лівий берег Дніпра, партизани подавали їм допомогу, брали участь у розвідці, карали зрадників. Загін знищив німецький гарнізон у с. Саблуківці, спалив хлібний склад у с. Горностаївці. Проти партизанів ворог кинув великі сили. В листопаді 1941 року під час жорстокого нерівного бою з карателями загін зазнав великих втрат, переставши існувати як самостійна бойова одиниця.
З кожним днем посилювався опір радянських людей окупантам. Робітники механічного заводу І. С. Костогриз, Г. М. Годун та А. Л. Деменський всіляко ухилялися від ремонту військової техніки ворога, саботували розпорядження окупаційних властей. У жовтні 1942 року фашисти розстріляли мужніх патріотів. Однією з форм опору загарбникам була допомога населення радянським воїнам, що потрапили в оточення. Вчителька А. І. Середенко та чимало інших жінок передавали їм їжу, одяг, переховували від фашистів, переправляли через Дніпро.
Бериславці боролися за будь-яких умов, навіть перебуваючи у неволі. Т. Г. Грецьку окупанти примусово відправили до Німеччини, але і там комсомолка не скорилася. їй пощастило встановити зв’язок з членами берлінської антифашистської організації, яка була створена восени 1942 року радянськими військовополоненими на чолі з полковником Бушмановим. Серед радянських людей, що працювали на берлінських заводах, Т. Г. Грецька разом з іншими підпільниками розповсюджувала листівки із закликом псувати верстати та устаткування, готову воєнну продукцію. Внаслідок саботажу робітників випуск танків на заводах Марієнфельда (передмістя Берліна) в березні—квітні 1943 року різко скоротився. Так у жахливих умовах фашистської каторги, постійно ризикуючи життям, радянські патріоти допомагали успішній боротьбі Червоної Армії проти Гитлерівської Німеччини.
На початку березня 1944 року радянські війська перейшли в наступ з району сіл Олександрівни — Дудчан в південно-західному напрямі на Берислав і Херсон, але натрапили на відчайдушний опір ворога. Невдовзі з’єднання 10-го гвардійського стрілецького та 2-го гвардійського механізованого корпусів форсували Дніпро і на ранок 11 березня вибили фашистів з Берислава. У боях за визволення міста
особливо відзначилися воїни 4-ї і 5-ї гвардійських механізованих бригад, а також 109-ї гвардійської стрілецької дивізії. 13 березня Москва салютувала доблесним військам 3-го Українського фронту, які оволоділи містами Херсоном і Бериславом, двадцятьма артилерійськими залпами з 224 гармат. 4-а гвардійська механізована бригада та 109-а гвардійська стрілецька дивізія дістали почесне найменування «Бериславських». 5-та гвардійська механізована бригада була нагороджена орденом Червоного Прапора.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воїни-бериславці показували приклади беззавітної мужності й відваги. Учасниками героїчної оборони Ленінграда й Сталінграда були К. І. Добряк, І. П. Мойсеєнко, Г. О. Назаренко, П. В. Лисенков, Г. М. Брюхно та багато інших. Разом із легендарним партизанським командиром С. А. Ковпаком воював керівник Бериславського загону народних месників М. І. Павловський. За бойові подвиги він відзначений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора та іншими урядовими нагородами.
Відразу ж після визволення Берислава райком КП(б)У та райвиконком спрямували зусилля жителів на відродження міста, якому окупанти завдали величезних руйнувань. Гітлерівці спалили цехи механічного заводу, маслозаводу, майстерні МТС, висадили в повітря електростанцію, виробничі будівлі міських колгоспів, млин, вивели з ладу водогін. Були повністю зруйновані приміщення лікарні, шкіл, педтехнікуму, агрономічної школи, районного будинку культури, кінотеатру, а також понад 50 комунальних житлових будинків.
Зусиллями жителів, яким держава допомогла кредитами, будівельними матеріалами тощо, вже до осені 1944 року відбудовано електростанцію, водогін, МТС, млин, розпочато ремонт цехів промислових підприємств. Одночасно йшла відбудова жител, шкіл. До листопада було відремонтовано 104 квартири. Першого вересня відновилося навчання в середній школі, за парти сіло 470 учнів. Почав передачі міський радіовузол.
Важко доводилося трудівникам бериславських колгоспів. Улітку 1944 року в артілях через нестачу техніки й тягла більшість зернових було скошено серпами і косами, а також лобогрійками, запряженими коровами.
У відновленні тваринництва в сільськогосподарських артілях міста і району велику допомогу подали партія й уряд, що дало можливість 1944 року заново створити в районі 23 молочнотоварні ферми (714 голів), свиноферми (330 голів) і вівцеферми (235 голів). Тільки у грудні того року до Берислава завезено 783 вівці, протягом квітня—травня наступного року колгоспи району одержали 153 коней, 70 голів великої рогатої худоби, 400 овець, 283 свиней. Переможно завершивши Велику Вітчизняну війну, Радянська держава здобула можливість збільшити всебічну допомогу розореним окупантами господарствам. До Берислава поверталися демобілізовані воїни, зростали кадри механізаторів, рільників, тваринників.
Протягом перших трьох років четвертої п’ятирічки Берислав в основному було відроджено. У 50-х
роках докорінних змін зазнав механічний завод. Від випуску запчастин та простих сільськогосподарських машин він перейшов до виготовлення потужних дизелів для електростанцій і суднових компресорних установок. Стали до ладу ливарний, інструментальний, дизельний цехи. Оновлено верстатний парк. Докорінно реконструйовано також Бериславський маслосирзавод та промислову артіль «Наддніпрянський гірник», яку реорганізовано в завод будматеріалів.
Райком партії і райвиконком подавали конкретну допомогу промисловим підприємствам у вдосконаленні виробництва, збільшенні виходу продукції тощо. На пленумах Бериславського райкому і сесіях районної Ради депутатів трудящих обговорювався хід виконання соціалістичних зобов’язань трудящих, взятих на честь 50-річчя Радянської влади, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, XXIV з’їзду КПРС, ХХІV з’їзду КП України. Розгорнувши соціалістичне змагання, яким керували партійні й профспілкові організації міста, колективи промислових підприємств достроково, до 1 листопада 1970 року, на 7 днів раніше, ніж передбачалося соцзобов’язаннями, виконали завдання восьмої п’ятирічки. За п’ятиріччя було вироблено продукції на 122 млн. крб. Стали до ладу цегельний завод, експериментальний цех машинобудівного заводу, маслоцех райхарчокомбінату, хлібозавод.
Достроково завершили бериславці й план першого року дев’ятої п’ятирічки. Вони дали країні промислової продукції на 29,8 млн. крб., на три млн. більше, ніж
у попередньому році., Знаменно, що 74 проц. приросту продукції одержано за рахунок зростання продуктивності праці. За перемогу в змаганні на честь піввікового ювілею Радянської влади колективу машинобудівного заводу вручено ювілейний пам’ятний Червоний прапор Херсонського обкому КП України, а за першість у змаганні промислових підприємств району на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна він одержав Червоний прапор райкому партії та райвиконкому. Комуністи районної партійної організації виявили високе довір’я токареві заводу, майстру «Золоті руки» О. І. Темній, обравши її своїм делегатом на XXIV з’їзд КП України. Ленінською ювідейною почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради відзначено колектив тресту «Бериславсільбуд». Понад 300 бериславців одержали ювілейну медаль «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». А всього за післявоєнний час орденами і медалями нагороджено 457 чоловік, у т. ч. орденом Леніна — 7.
Серед орденоносців є чимало трудівників приміського радгоспу «Пам’ять Леніна», створеного 1957 року на базі трьох колгоспів Бернелава. Це велике сільськогосподарське підприємство, що обробляє 6,7 тис. га орної землі, достроково виконало п’ятирічний план продажу державі зерна й продуктів тваринництва. Понад план продано близько 11 тис. тонн хліба, 648 тонн молока, 394 тонни м’яса, 270 тис. штук яєць. В останній рік п’ятирічки споруджено високомеханізований тваринницький комплекс на 800 корів, а всього в радгоспі близько восьми тис. голів великої рогатої худоби і свиней. Племінна свиноферма щороку продає іншим господарствам півтори тис. поросят і дає радгоспові до 300 тис. крб. прибутку. Чудових показників добилася кавалер ордена Леніна свинарка М. Н. Коломійцева, яка п’ятирічне завдання виходу поросят перевиконала майже в півтора раза.
Післявоєнний період ознаменувався дальшим зростанням і розквітом міста, бурхливим розвитком житлового і культурно-побутового будівництва. Тільки в роки восьмої п’ятирічки мешканці міста одержали близько 25 тис. кв. метрів житлової площі. Протягом 1960—1970 рр. споруджено автостанцію, приміщення районного комбінату побутового обслуговування, двоповерховий універмаг, готель, ресторан. До 125 ліжок розширено районну лікарню, збудовано приміщення медичного училища, яке почало функціонувати 1962 року. Школярі мають ще одну восьмирічну школу, малюки — дитячий садок. Було відкрито широкоекранний кінотеатр на 600 місць.
Місто впорядковується, красивішає. Багато вулиць забруковано, прокладено тротуари, заасфальтовано центральні вулиці, висаджено кілька десятків тисяч дерев та кущів. У центрі міста з’явилася нова площа, названа на честь 20-річчя перемоги СРСР над фашистською Німеччиною площею Перемоги. 5 листопада 1966 року тут, перед будинком райкому партії, відкрито пам’ятник В. І. Леніну. У травні 1967 року в міському парку встановлено меморіальну стеллу на честь воїнів-бериславців, що полягли в боях за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни. Поряд — пам’ятний камінь на честь воїнів-гвардійців 10-го гвардійського стрілецького і 2-го гвардійського механізованого корпусів, які вигнали з Берислава фашистських загарбників.
11 березня 1969 року бериславці урочисто відзначили 25-річчя визволення міста від окупантів. На свято приїхали колишній командир 109-ї гвардійської стрілецької дивізії Герой Радянського Союзу гвардії генерал-майор у відставці І. В. Балдинов, колишній заступник командира по політичній частині 4-ї гвардійської механізованої бригади полковник у відставці В. О. Маров та чимало інших учасників боїв за місто.
Жителі Берислава старанно зберігають пам’ятки старовини, зокрема дерев’яну запорізьку церкву початку XVIII ст., яку при заснуванні міста було перевезено сюди з Переволочної. В ній є старовинний дерев’яний хрест, чудово виготовлений невідомим українським різьбярем, і стародруковане (1697 р.) євангеліє з написом: «Подав пан Микита Романів, козак запорізького війська, куреня Переволочанського до храму…»
Багатогранну роботу щодо дальшого розвитку економіки, поліпшення побуту населення, благоустрою міста проводить міська Рада, яка має в своєму складі 50 депутатів, з них 30 робітників, 2 колгоспники, 18 представників інтелігенції, 3 свого бюджету, який 1972 року дорівнював 589 тис. крб., на розвиток освіти і культури Рада асигнувала близько 360 тис. крб. Чималі кошти витрачаються на спорудження і ремонт доріг. Перейнявши досвід Волноваського райвиконкому Донецької області, здобутий на будівництві й впорядкуванні автошляхів, Бериславський районний виконавчий комітет створив спеціальну раду, яка повсякденно керує втіленням в життя планів шляхобудівництва. Протягом дев’ятої п’ятирічки заплановано прокласти не менше 160 км доріг з твердим покриттям. Берислав перетинає автошлях Херсон—Запоріжжя. Комфортабельні автобуси йдуть через місто на Одесу, Сімферополь, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ. У річковому порту швартуються пароплави й кораблі на підводних крилах, що тримають курс на Київ і Херсон.
Невпинно розширюється сітка медичних закладів. Медичну допомогу населенню подають районна лікарня, поліклініка, профілакторії машзаводу і радгоспу «Пам’ять Леніна». В них працюють 52 лікарі і 177 чоловік середнього медперсоналу.
В Бериславі, де до Великого Жовтня не було жодного середнього спеціального навчального закладу, 1972 року в педагогічному й медичному училищах, у вечірньому філіалі Новокаховського електромеханічного технікуму, філіалі профтехучилища набували знання понад 1000 чоловік. Діти трудящих навчаються у двох середніх, трьох восьмирічних школах, для них відкрито і музичну школу. Працююча молодь оволодіває знаннями у вечірній та районній заочній середніх школах. Малюки виховуються в двох дитячих яслах та чотирьох дитячих садках. Своє дозвілля багато юних бериславців проводять в будинку піонерів.
У місті працюють народний університет з факультетами права, здоров’я та культури, районна бібліотека для дорослих і дітей, бібліотеки машзаводу й райспоживспілки.
Розквітають народні таланти. В художній самодіяльності бере участь близько півтори тисячі жителів міста. Великий успіх у глядачів мають вистави народного театру районного будинку культури.
Громадсько-політичному клубу «Мрія», створеному в 1963 році районною жіночою радою, належить ініціатива в проведенні у місті урочистих реєстрацій шлюбів та новонароджених, вручення перших паспортів, свят «Серпа і молота», «Золотої осені» та ін. Члени клубу організовують тематичні вечори, вечори відпочинку, диспути на різні теми, влаштовують виставки прикладного мистецтва, квітів, демонстрації зразків модного одягу та зачісок. Силами учасників художньої самодіяльності розроблено сценічний обряд проводів юнаків до Радянської Армії, на його основі створено звуковий кінофільм «Іду в армію служити».
При районній газеті «Маяк» вже близько двох десятиріч працює літературне об’єднання, куди входить творча молодь — поети, прозаїки, журналісти, які пишуть про розквіт рідного міста, його працьовитих людей, про життєдайну силу дружби радянських народів. Дружать між собою трудівники Бериславського району і Бєлгородського району Бєлгородської області РРФСР, мешканці Берислава і міста Нові Пазар Народної Республіки Болгарії. Регулярний обмін делегаціями, передовим досвідом, взаємодопомога сприяють розвиткові господарства й культури обох районів та міст. Готуючись гідно зустріти знаменний ювілей — 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, трудящі міста і району зміцнюють братерську дружбу з російським та іншими радянськими народами, розширюють інтернаціональні зв’язки з трудящими країн соціалістичної співдружності.
С. Ф. БАРУЛІН, В. О. КАМКІН, В. Я. УСТИНЕНКО