Післявоєнне відновлення народного господарства на Хмельниччини
З переможним закінченням Великої Вітчизняної війни відбудова народного господарства пішла швидшими темпами. Четвертий п’ятирічний план відбудови і дальшого розвитку народного господарства країни на 1946—1950 рр. викликав велике трудове піднесення і політичну активність подолян.
Держава виділила на капіталовкладення у промисловість 56 млн. крб., це дало можливість повністю відбудувати і ввести в дію 440 промислових підприємств. На кінець 1950 року валова продукція промисловості області досягла 95 проц. довоєнного рівня, в т. ч. виробництво електроенергії перевищило рівень 1940 року в 2,5 раза, продукція машинобудування і металообробки — в 1,6 раза. 13 промислових підприємств виконали п’ятирічку за 3,5 роки, 17 — за чотири роки. Достроково справилися з своїми виробничими завданнями всі верстатобудівні заводи, Дунаєвецька суконна фабрика ім. Леніна, Понінкінський паперовий комбінат, Довжоцький спиртозавод. Робітники цукрової промисловості виконали п’ятирічку до 5 грудня 1950 року, перевищивши довоєнний рівень виробництва цукру-піску.
Обласна партійна організація очолила рух трудівників сільського господарства за якнайшвидше відродження довоєнної слави подільських колгоспів. На кінець четвертої п’ятирічки артілі освоїли посівні площі на 97,5 проц., значно розширилися посіви цукрових буряків. Урожайність зернових порівняно з довоєнним рівнем збільшилась на 2,5 цнт з га, цукрових буряків на 57 цнт. Колгоспи Чемеровецького району зібрали по 19 цнт зернових, у т. ч. озимої пшениці по 21 цнт. Близько 400 артілей, 640 бригад одержали цукрових буряків понад 200 цнт з га, 623 ланки — по 300 і більше центнерів.
Радянський уряд високо оцінив самовіддану працю трудівників колгоспних ланів, нагородивши в 1948 році орденами і медалями 1249 передовиків області. Високого звання Героя Соціалістичної Праці удостоєно 40 чоловік. Особливо відзначились трудівники артілі ім. Леніна (с. Летава Чемеровецького району), які вже 1947 року освоїли довоєнні посівні площі, значно перевищивши рівень урожайності, відбудували громадські приміщення і житлові будинки колгоспників. 258 хліборобів цієї артілі нагороджено орденами і медалями, а голова колгоспу Д. В. Бойко і 10 передовиків удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
Щороку зростала технічна оснащеність МТС, а разом з тим і механізація сільськогосподарських робіт в артілях. За роки п’ятирічки потужність сільських електростанцій порівняно з 1940 роком збільшилась у 2 рази, а виробництво електроенергії — у 3 рази.
Серйозним недоліком у відбудові і дальшому розвитку сільського господарства області була наявність багатьох економічно маломіцних артілей. Виконуючи рішення листопадового (1950 р.) Пленуму ЦК КП(б)У, постанову Ради Міністрів СРСР і ЦКВКП(б) про об’єднання дрібних колгоспів та заходи щодо їх дальшого організаційно-господарського зміцнення, райкоми партії і райвиконкоми замість 1272 дрібних сільськогосподарських артілей створили 506 великих господарств. Внаслідок цього кількість дворів і орної землі на кожне з них збільшилась удвічі. Створились умови для кращого використання техніки, поліпшення організації виробництва, здешевлення адміністративного апарату. Це сприяло збільшенню грошових доходів колгоспів, які на кінець 1950 року зросли до 25,5 млн. крб. проти 20,4 млн. крб. у 1940 році.
Піднесення економіки сприяло підвищенню матеріального і культурного рівня трудящих міста і села. Зростав роздрібний товарооборот.
Багато зроблено щодо відбудови медичних закладів. На 1 січня 1951 року в медичних установах налічувалося 5308 лікарняних ліжок, працювало 954 лікарі і 3991 чоловік середнього медичного персоналу. За всіма показниками система охорони здоров’я перевищила рівень 1940 року.
Під керівництвом партійних і радянських організацій у відбудову шкіл, культурно-освітніх закладів включилися широкі маси робітників, колгоспників, інтелігенції. В 1950/51 навчальному році в області працювало 1486 загальноосвітніх шкіл, що мали 299,1 тис. учнів і 12 774 вчителі. В Кам’янець-Подільському педінституті, технікумах та інших середніх спеціальних навчальних закладах здобували освіту 4340 юнаків і дівчат.
Широку культурно-освітню роботу розгорнули Український музично-драматичний театр ім. Г. І. Петровського, 1545 клубних закладів, обласна філармонія з ансамблем пісні і танцю, 1504 масові бібліотеки з книжковим фондом близько 1,4 млн. примірників та 4 музеї.
Успішно розвивалася художня самодіяльність. Чисельність гуртків при будинках культури і клубах становила понад 6 тисяч.
Роки п’ятої та наступних п’ятирічок відзначаються дальшим розвитком усіх галузей промисловості. 1951 року підприємства області щодо випуску валової продукції досягли довоєнного рівня. Постійно збільшувались капіталовкладення. У 1966—1970 рр. вони становили 620 млн. крб. — це в 5,1 раза більше, ніж у 1951 —1955 рр., а основних фондів введено в дію майже на 600 млн. крб., тобто більше в 6,1 раза. Протягом 1951 —1970 рр. стали до ладу понад 100 нових промислових підприємств. У восьмій п’ятирічці почали діяти заводи: трансформаторних підстанцій, «Трактородеталь», радіотехнічний у Хмельницькому; цементний, електромеханічний, приладобудівний, цукровий і кабельний у Кам’янці-Подільському; Шепетівський м’ясокомбінат, Деражнянський і Дунаєвецький плодоконсервні заводи та ін. В області створені нові галузі промисловості — електротехнічна, машинобудівна, приладобудівна. Провідною галуззю промисловості залишається харчова, а в ній — цукрова.
Виробничі плани з року в рік значно перевиконувалися. Так, у 1966—1970 рр. випущено надпланової продукції на 154 млн. крб. На кінець 1970 року на нову систему планування й економічного стимулювання перейшли 292 підприємства, які випустили 95 проц. усієї промислової продукції області. Особливістю восьмої п’ятирічки є те, що область з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну.
За післявоєнний час проведено реконструкцію всіх діючих промислових підприємств, що дало можливість збільшити їх виробничі потужності в 2—3 рази. На цих підприємствах здійснювались заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва на основі розвитку комплексної механізації і автоматизації, впровадження новітнього устаткування і вдосконалення технології виробництва. Так, на Дунаєвецькій суконній фабриці замінено 30 застарілих верстатів, що дало можливість підвищити продуктивність праці робітників на 10 проц., на Хмельницькому заводі трансформаторних підстанцій завдяки введенню в дію 14 механізованих потокових і автоматичних ліній продуктивність праці зросла майже в 3 рази. Тепер на 66 підприємствах діє 254 механізовані потокові і автоматичні лінії, створено 155 комплексно-механізованих і автоматичних цехів.
Провідна роль у дальшому розвитку промисловості належить соціалістичному змаганню робітників та інженерно-технічних працівників, очоленому партійними організаціями. Напередодні XXI з’їзду КПРС великого розмаху набуло змагання за комуністичне ставлення до праці, в якому в 1962 році вже брало участь 20,6 тис. чоловік. Звання комуністичних завоювали 6 підприємств, 446 бригад, змін і дільниць, а також 3258 передовиків виробництва.
За успіхи у виконанні семирічних планів орденами і медалями Радянського Союзу нагороджено близько 600 робітників та інженерно-технічних працівників промисловості, будівництва, транспорту і зв’язку.
З особливою силою розгорнулося соціалістичне змагання за гідну зустріч 50-річчя Великого Жовтня та 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. На 1970 рік звання ударників комуністичної праці удостоєно понад 46 тис. чоловік, 14 підприємств, 787 цехів, 2430 бригад завоювали звання комуністичних. За успіхи у виконанні соціалістичних зобов’язань на честь 50-річчя Великого Жовтня Пам’ятними прапорами ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС нагороджено Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів і Сатанівський цукровий завод.
Високі показники колективу Славутського заводу «Будфаянс» в соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна відзначені Ленінською ювілейною почесною грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Пам’ятною ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» удостоєно понад 16 тисяч робітників та інженерно-технічних працівників області.
Технічний прогрес здійснюється за активною участю винахідників і раціоналізаторів. Протягом 1966—1970 рр. внаслідок впровадження раціоналізаторських пропозицій зекономлено 24,3 млн. карбованців.
Дострокове виконання завдань восьмої п’ятирічки і висока якість продукції належно оцінені державою. 1585 робітників, інженерно-технічних працівників нагороджено орденами й медалями, а бригадиру прядильниць Славутської суконної фабрики А. Ф. Яроцькій і апаратнику Кам’янець-Подільського цукрового заводу Й. Т. Сівелову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. За збільшення потужності підприємства вдвічі, поліпшення всіх техніко-економічних показників, виконання п’ятирічного плану за три роки і дев’ять місяців Сатанівський цукровий завод нагороджено орденом Жовтневої Революції.
Трудящі області успішно здійснюють плани дев’ятої п’ятирічки. Обсяг промислового виробництва за цей час зросте в півтора раза. Цього буде досягнуто за рахунок будівництва нових підприємств, реконструкції і розширення діючих, підвищення продуктивності праці й технічного рівня, а також кращого використання потужностей та основних фондів.
Завдяки постійному піклуванню партії та уряду зміцнювалася матеріально-технічна база сільського господарства. В 1951 році на колгоспних полях працювало більше тракторів, комбайнів та іншої техніки, ніж у 1941 році. Після реорганізації машинно-тракторних станцій в 1958 році артілі закупили багато тракторів, зернових комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки. У 1970 році порівняно з 1958 роком тракторний парк збільшився більше ніж у 2 рази. Завершено електрифікацію артілей, використання електроенергії для їх потреб порівняно з 1958 роком збільшилося у 5,4 раза.
Поліпшення обробітку грунту, постійне використання органічних і мінеральних добрив, забезпечення насінням більш урожайних сортів та інші агрозаходи позитивно позначилися на урожайності зернових і технічних культур. У 1966— 1970 рр. колгоспи виростили пересічно по 23,6 цнт зернових культур і по 296 цнт цукрових буряків з га, проти 11 і 192 цнт з га у 1951—1955 роках. Уже в 1957 році перекрито довоєнні показники по врожайності всіх зернових культур і цукрових буряків. Особливо відчутних наслідків досягли артілі в громадському тваринництві та підвищенні його продуктивності. Так, порівняно з 1940 роком поголів’я великої рогатої худоби зросло майже в 2 рази, свиней — в 1,5 раза, овець — в 3,2 раза. У 1957 році на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 27 цнт м’яса, 152,6 цнт молока.
За успіхи в розвитку сільського господарства область 17 лютого 1958 року нагороджено орденом Леніна. Ордени і медалі одержали 1669 колгоспників, механізаторів, спеціалістів сільського господарства, партійних, радянських, профспілкових і комсомольських працівників, які найбільше відзначилися у боротьбі за піднесення сільського господарства. Нові перспективи розвитку сільськогосподарського виробництва відкрив березневий (1965 р.) Пленум ЦК КПРС, XXIV з’їзд КПРС і XXIV з’їзд КП України. Обком, райкоми партії та партійні організації провели велику роботу по дальшому піднесенню сільського господарства. Багато уваги приділяється зміцненню партійних організацій на селі, підвищенню їх ролі на виробництві. Тільки з січня 1966 року по січень 1969 року було створено 19 парткомів і 220 партійних груп. На початок 1970 року понад 50 проц. комуністів села працювало в тракторних бригадах і на тваринницьких фермах.
Протягом 1969—1970 рр. чимало колгоспів області у виробництві продуктів тваринництва почали переходити на промислову основу. Для цього будуються тваринницькі комплекси для відгодівлі свиней на 8—9 тис. голів, великої рогатої худоби на 2—3 тис., молочні комплекси на 1500—1600 голів, птахофабрики на 50—100 тис. штук птиці.
Внаслідок зростання врожайності всіх культур і підвищення продуктивності тваринництва збільшувалися грошові доходи артілей. У 1969 році — порівняно з довоєнним часом — вони зросли у 21,6 раза, неподільні фонди — в 19,2 раза. Запровадження з липня 1966 року гарантованої оплати праці сприяло підвищенню матеріальної заінтересованості колгоспників, зміцненню трудової дисципліни. Наприкінці 1969 року на нову систему оплати праці перейшли всі колгоспи.
У липні 1971 року в області відбувся всесоюзний семінар-нарада з питань впровадження нової техніки і прогресивної технології в сільськогосподарське виробництво.
Велике трудове й політичне піднесення панувало в селах Хмельниччини під час підготовки до 50-річного ювілею Радянської влади та 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Висловлюючи свою любов до рідного вождя, трудівники села взяли на себе підвищені зобов’язання, схвалені ЦК КП України.
У районах області ширилась Ленінська трудова естафета, яка пропагувала передовий досвід, кращі зразки соціалістичного змагання. До книги-естафети записувались зобов’язання й досягнення, здобуті на честь славної дати.
Переможців соціалістичного змагання на честь 50-річчя Жовтня — колгоспи «Україна» (с. Лісоводи), «Україна» (с. Маків) та ім. Комінтерну (с. Новосілка Деражнянського району) 1967 року нагороджено Пам’ятним прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС; 1970 року три перші колгоспи та ім. Котовського (с. Кременчуки Красилівського району), ім. Ілліча (с. Солобківці Ярмолинецького району) — Ленінськими ювілейними почесними грамотами ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС. Республіканськими Ленінськими ювілейними почесними грамотами нагороджені Ізяславське районне об’єднання «Сільгосптехніки», колгосп ім. Шевченка (с. Копачівка Деражнянського району), радгосп «Комунар» (Новоушицький район). Пам’ятною ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» нагороджено понад 31 тис. передовиків сільського господарства.
Новими славними здобутками в сільському господарстві області ознаменується дев’ята п’ятирічка. Значно зросте матеріально-технічна база. У 1975 році споживання електроенергії збільшиться удвічі, тракторний парк — на 33 проц., кількість вантажних автомашин — на 30 проц. Середньорічну врожайність зернових буде доведено до 27,2 цнт, а цукрових буряків до 335 цнт з га. Велике значення надається переведенню виробництва продуктів тваринництва на промислову основу. На кінець п’ятирічки в області діятимуть 36 комплексів для відгодівлі свиней, 43 спеціалізовані господарства для виробництва яловичини, 42 спеціалізовані птахоферми, 20 птахофабрик. Виробництво м’яса збільшиться на 32 проц., молока — на 23 проц., яєць у 1,9 раза. Це дасть можливість на кінець п’ятирічки виробити по 109 цнт м’яса і по 374 цнт молока на 100 га сільськогосподарських угідь. Післявоєнного часу на грудях уславлених голів колгоспів А. Й. Андрієвського, О. Л. Гуцалюка, М. О. Ки-рилюка, І. О. Масловського, В. І. Никитчука, М. В. Підгородецького, С. Н. Садового, В. В. Стеньгача, Г. І. Ткачука, Г. Ф. Целеха засяяли Золоті зірки Героїв Соціалістичної Праці, а Д. В. Бойко став двічі Героєм Соціалістичної Праці. Лави орденоносців, нагороджених за успіхи в розвитку сільського господарства, 1966—1971 рр. поповнили 6 тис. передовиків колгоспного виробництва, з них 36 Героїв Соціалістичної Праці.
За післявоєнний час проведено велику роботу щодо технічної реконструкції залізничного транспорту. На частині залізничних ліній, що проходять через територію області, впроваджено електричну тягу, на решті — тепловозну. Порівняно з 1940 роком експлуатаційна довжина залізниць у 1970 році збільшилася на 100 км, а протяжність автомобільних шляхів в твердим покриттям у 1970 році порівняно з 1958 роком — на 2400 км. Хмельницький зв’язаний автобусним сполученням з Києвом, Одесою, Кишиневом й іншими містами та всіма райцентрами. Він має авіазв’язок з багатьма містами республіки.
Зміцнюються і розширюються економічні зв’язки Хмельниччини з багатьма областями України і союзними республіками. Область вивозить трансформаторні підстанції, тракторні навантажувачі, термопластавтомати, ковальсько-пресове устаткування, твердосплавні інструменти, кабель, фарфор, фаянс, сукно, різні консерви, цукор тощо. З Донбасу, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Львова, з РРФСР та інших республік надходять сюди трактори, вантажні і легкові автомобілі, автобуси, комбайни, метал, вугілля, нафта, ліс, мінеральні добрива, тканини, взуття та інші промислові вироби.
Промислові підприємства області посилають вироби в 50 країн світу. За кордоном великий попит має продукція Хмельницьких заводів ковальсько-пресового устаткування, трансформаторних підстанцій та інших.
З розвитком промисловості і сільського господарства неухильно підвищується добробут і культурний рівень трудящих. У роки восьмої п’ятирічки значно зросла заробітна плата. У 1970 році порівняно з 1965-м вона збільшилася на 23—26 проц. Широкий розмах житлового будівництва став одним з характерних показників цього. Якщо за 20 років (з 1946 по 1965) введено в дію у містах і селах 8314 тис. кв. м житла, то за 5 наступних — 3132. Протягом першого повоєнного 20-річчя кожного року вводилося в експлуатацію в середньому 416 тисяч кв. метрів житла, а в роки восьмої п’ятирічки — 626 тис. кв. метрів. У дев’ятій п’ятирічці буде споруджено 3,2 млн. кв. м житлової площі.