Літин, Літинський район, Вінницька область (закінчення)
У 30-х роках завершилася боротьба за ліквідацію неписьменності серед дорослого населення. З 1933 року почала працювати 10-річна політехнічна школа. В довоєнні роки її випускниками були: генерал В. П. Коритчук, доцент Одеського університету П. Т. Маркушевський, доцент Вінницького педінституту М. І. Іщук, доцент Вінницького медінституту О. Г. Процик та ін. В селищі працювали ще 2 семирічні школи та середня вечірня школа. В них навчали дітей понад 30 учителів.
Напад фашистської Німеччини на Радянський Союз приніс тяжкі випробування для жителів Літина. З 17 липня на 977 днів селище оповила чорна ніч фашистської окупації. За перший рік гітлерівці розстріляли 2156 літинців, а в концтаборі замордували 3200 військовополонених.
З перших днів окупації в Літині почали діяти підпільники. Вони розповсюджували листівки, зведення Радінформбюро, чинили диверсії, знищували окупантів та їх найманців. На шосе Літин—Вінниця патріоти знищили 4 обози зі зброєю і 14 цистерн з бензином, а 2 цистерни з бензином сховали в лісі для забезпечення паливом партизанських загонів. Підпільну організацію очолював М. Н. Свічколап. З 5 груп найбільш численною і активною була група, якою керував І. С. Фіголь. Партизани М. І. Фіголь, В. Н. Свічколап, І. Є. Робота, В. У. Христюк, В. У. Заїка на шляху Літин—Летичів зрізали 17 телеграфних стовпів і перервали зв’язок на 2 дні, на околиці Літина роззброїли 8 поліцаїв, захопили 4 гвинтівки, 3 револьвери, 8 гранат і 350 патронів.
Народні месники вивели з ладу гранітний кар’єр поблизу Літина, знищили всі механізми на ньому, після чого гітлерівці не змогли відремонтувати стратегічну магістраль Летичів—Вінниця. Літинські підпільники взяли участь у підриві підземного броньованого кабелю, що з’єднував ставку Гітлера з Берліном. Підпільники налагодили зв’язки із загоном ім. Чапаева, що входив до партизанського з’єднання ім. В. І. Леніна. Для народних месників населення збирало продукти харчування, медикаменти, зброю, радіоапаратуру, вибухові речовини. Підпільниця М. І. Драчук організувала випуск та поширення антифашистських листівок.
Тяжких втрат завдали фашисти Літину. Вони вбили 3986 радянських громадян і понад тисячу вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Тікаючи під ударами Червоної Армії та народних месників, фашисти знищили половину житлового фонду, всі школи, медичні й культурні заклади, спалили 245 інших громадських будов, вирубали сади, парки, сквери.
20 березня 1944 року частини 317-ї Таманської червонопрапорної стрілецької дивізії 1-го Українського фронту визволили Літин. Почорніле від пожеж селище було забите ворожою технікою.
Після перших днів визволення почалася напружена робота. Протягом трьох тижнів трудящі відбудували маслозавод. Перший річний план він виконав на 150 проц. За найкращі виробничі показники до нагород було представлено 7 чоловік. Харчовий комбінат запрацював уже через місяць, продукцію стали давати бондарний, безалкогольний, плодоовочепереробний цехи1. Розпочав роботу райпромкомбінат, який мав цехи: бляхарно-слюсарний, крупорушню, олійню, млин. Відновили виробку цегли та видобуток торфу. Механізатори Літинської МТС за короткий строк відремонтували 43 трактори і сільськогосподарську техніку до весняної сівби.
Багато зусиль доклали партійні, радянські й громадські організації і трудящі селища, щоб відкрити поліклініку, лікарню, дитячу консультацію, санітарно-епідеміологічну станцію і ветлікарню. Відновили роботу кінотеатр, бібліотека, пошта, телеграф, радіо. З вересня 1944 року почалося навчання у школах. Селищна Рада розгорнула роботу по впорядкуванню міста. Всі жителі селища, навіть школярі, виходили розчищати Літин від руїн. За весняні дні висадили на вулицях і в скверах понад 4 тис. дерев. Кожен житель добровільно працював 30 годин.
Населення багато зробило і для Червоної Армії. Зібрали понад 6,5 тис. цнт хліба, 9 тис. цнт картоплі, 1947 цнт м’яса та чимало інших продуктів. Під час місячника допомоги родинам радянських воїнів трудівники зібрали близько 34 тис. крб., 83,2 тис. кг зерна і 840 цнт картоплі. 142 дітям військовослужбовців видали одяг. За 8 місяців 1944 року родини воїнів одержали 356 тис. крб. допомоги. Комсомольці стали шефами госпіталя. Разом з тим трудящі Літина і району зібрали кошти на ескадрилью літаків «Прапор перемоги».
Після війни повернулися додому воїни-переможці. В 240 з них груди прикрашали ордени і медалі. С. М. Лебеденко, С. Г. Марчук, В. Л. Наумчук та інші мають по 10 і більше урядових нагород. В боях загинули 108 воїнів-літинців. У нагородному листі Б. С. Варави, у зв’язку з присвоєнням йому посмертно звання Героя Радянського Союзу, розповідається: «Він в упор розстріляв з гармати 2 німецькі танки, знищив 60 фашистських автоматників, а коли його гармата була розбита, ліг за кулемет і продовжував косити ворожі шеренги». Відважний воїн загинув, обороняючи плацдарм при форсуванні Одеру. 63 воїни — представники народів СРСР покояться в літинській землі у братській могилі. Вшановуючи їх, мешканці встановили пам’ятник.
Швидкими темпами розвивалося господарство й культура Літина за післявоєнні п’ятирічки. Вже за четверту п’ятирічку у два рази збільшив випуск продукції маслозавод, було відкрито нові цехи в промартілі «Труд». Менш як за 5 років трудящі ліквідували наслідки війни. Молодь селища взяла активну участь і у відбудові шахт Донбасу. До 1957 року понад 1500 чоловік поповнили лави шахтарів.
Хорошими показниками зустріли трудівники 40-річчя Жовтня. Колектив одного з кращих підприємств селища — маслозаводу в соціалістичному змаганні достроково виконав план і одержав перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС з врученням йому грошової премії.
Упорядковувався, озеленювався Літин. До дня народження В. І. Леніна в квітні 1959 року відбулося відкриття пам’ятника вождю.
Швидко розростався, прикрашався новими будівлями Літин у наступні роки. До 50-річчя Жовтня відкрито новий торговельний комплекс, введено в дію сучасну автобусну станцію, водолікарню. Значно розширено і реконструйовано маслозавод. За восьму п’ятирічку виробництво продукції зросло у два рази. Його продукція експортується і за кордон — до Чехословаччини, Куби та інших країн. У колективі працює 17 ударників комуністичної праці. Це комуністи: О. Є. Зборовський — електрик і раціоналізатор, Е. О. Валін — майстер сироварного цеху, секретар комсомольської організації; Л. М. Деньгіна — зав. лабораторією, О. Г. Бенедичук — майстер-маслороб та інші.
Літинський плодоовочеконсервний завод створено в 1964 році. На кінець восьмої п’ятирічки тут уже діяли цехи: маринадний, соковий, томатний, консервний, засолочний, сушильний. Усі виробничі процеси механізовано. Підприємство освоїло і випускає понад 40 видів продукції, відомої і за межами області. Завод посідає перше місце в області за випуском асортиментної продукції. Впровадження нової техніки, чітка організація праці, рух раціоналізаторства забезпечують щорічна дострокове виконання плану, зниження собівартості та економію.
В Літинському районному об’єднанні «Сільгосптехніки» праця раціоналізаторів виявилася досить ефективною. В 1968 році впроваджено 26 пропозицій, які дали 3600 крб. прибутку. Серед раціоналізаторів майстром «золоті руки» називають М. П. Артемчука. Він — депутат районної Ради, член райкому комсомолу. Ударник комуністичної праці слюсар В. І. Кучерук щомісяця протягом 20 років перевиконує виробничі завдання і був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Колектив підприємства у ювілейному 1967 році завоював перехідний Червоний прапор обласного об’єднання «Сільгосптехніки» і обкому комсомолу.
Почесне місце в районі посідає колектив автопідприємства. 47 працівників йога удостоєні високого звання ударника комуністичної праці. Водій І. Є. Швець понад 20 років працює на підприємстві. Йому вручено 20 почесних грамот і нагороджено значком «Переможець республіканського соціалістичного змагання» та медаллю «За трудову доблесть». За успішне виконання восьмого п’ятирічного плану водії І. Є. Швець та П. П. Лисецький нагороджені орденами.
Селищна Рада багато зробила для благоустрою Літина. Лише за 1967—1970 рр. зведено три багатоквартирні будинки, кінотеатр ім. Кармалюка, розширено лікарню, реконструйовано хлібозавод, зведено будинок побуту. Закладено новий парк на 4 га. До 1967 року в Літині нараховувалося 36 вулиць і провулків, а в 1970 їх стало 45. У назвах вулиць викарбувана багата історія радянського народу. їм присвоєно назви 9 січня, 25 жовтня, Радянська, Колгоспна, 30 вулиць носять імена видатних людей: Маркса, Леніна, Калініна, а також ім’я ватажка повстанців Кармалюка, першого космонавта Гагаріна.
Справжнім закладом здоров’я стала Літинська лікарня, яка перетворилась на досконалий лікувальний заклад, що має 250 ліжок. Лікувальні кабінети і лабораторії обладнані сучасною діагностичною технікою, профілактичним та лікувальним обладнанням. В них працює 84 лікарі і середній медичний персонал.
Навчання й виховання молоді завжди в центрі уваги партійних, радянських і громадських організацій. Молодь селища здобуває знання у двох середніх школах. Одинадцять навчальних кабінетів, чотири майстерні, оснащені необхідним обладнанням, має середня школа № 2. У кожній школі селища відкрито ленінські кімнати, а в середній № 1 — зал бойової і трудової слави. В школах учні набувають і виробничі спеціальності. Понад сто вихованців оволоділи професією електриків, а 75 стали шоферами.
В школах Літина працює міцний колектив викладачів. За багаторічну і бездоганну роботу М. В. Бояров. Г. А. Киринюк удостоєні звання заслуженого вчителя УРСР і нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора. М. В. Бояров був делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів у 1969 році. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна нагороджено 12 учителів. Понад 900 чоловік молоді, що працює, здобуває освіту в заочній середній школі. Є в селищі і музична школа, в якій навчається 60 учнів. Своє дозвілля в позашкільний час учні проводять у будинку піонерів. Малята виховуються в дитячому садку.
Після денної праці трудівники Літина можуть добре відпочити, відвідавши будинок культури, широкоекранний кінотеатр чи клуб профспілки. В самодіяльних гуртках будинку культури — вокальному, духовому, естрадному, художнього слова та інших — розвивають свої таланти десятки юнаків та дівчат. За 1969 рік тематичні вечори, вистави й концерти відвідало близько 60 тис. чоловік. Лекції і доповіді прослухали понад 20 тис. чоловїк. Люблять тут пісню. 14 років виступає серед односельців триголосий дівочий хор, в якому бере участь близько 50 чоловік.
Поважають трудівники Літина друковане слово. По 1—2 примірники передплачуваних газет і журналів припадає на кожного жителя. 10 бібліотек з книжковим фондом понад 100 тис. примірників обслуговують любителів книги. Районна бібліотека за 1970 рік провела понад 40 літературних і тематичних вечорів, читацьких конференцій. Виховну роботу серед населення ведуть 500 лекторів товариства «Знання».
Ентузіасти своєї справи — кінофікатори селища є одними з кращих в області.
Нове одразу ж стає надбанням трудящих. Усі разом святкують день врожаю, відзначають свято квітів та інші. Урочисто проходять церемонії зорин — реєстрація новонародженого, комсомольські весілля, вручення паспорта, проводи до Радянської Армії. Кожної весни в день свята Перемоги жителі Літина приходять із знаменами, вінками й квітами до братської могили воїнів, загиблих у боротьбі за свободу соціалістичної Вітчизни. У почесній варті стоять піонери. Мітинг відкриває голова селищної Ради депутатів трудящих, виступають ветерани Великої Вітчизняної війни, допризовники дають урочисту клятву бути гідними слави батьків та братів і як найдорожче берегти рідну Батьківщину. Щороку сюди приїздять рідні Героя Радянського Союзу Б. Варави, уродженця Воронежа, П. Губанова та інших. Увечері центральну вулицю освітлюють яскраві вогні факелів. Це учнівська молодь віддає шану загиблим і клянеться на вірність Вітчизні. Секретар райкому комсомолу вручає комсомольські квитки старшокласникам. Учасники факельного походу заявляють: «Святістю братських могил, сивиною матерів наших, радістю Перемоги клянемось: якщо ворог спробує напасти на нашу землю, ми будемо битись до останнього подиху, за честь і свободу Вітчизни. Жоден колосок, жодну стеблину не стопче ворожий чобіт. Приймаючи вашу славу, від імені нашого покоління клянемось, що вічно буде горіти в наших серцях вогонь ленінізму, вогонь боротьби, вогонь революції. Клянемось! Клянемось! Клянемось!». Біля братської могили горить вічний вогонь.
Молодь Літина захоплюється спортом. Тут виросли чемпіон Європи і рекордсмен світу, майстер з стрільби Б. П. Мельник, чемпіон СРСР з велоспорту 1969 року О. Гурба.
В Літині і селах району проживають активні борці за встановлення і зміцнення Радянської влади. Батьківщина відзначила орденами й медалями напередодні 50-річчя Жовтня П. О. Заводюка, Л. К. Барчука, Л. А. Городинського, Г. С. Процика, І. В. Сташкевича, О. Ф. Тихонову.
Люблять своє селище його мешканці, самовіддано трудяться, щоб воно стало ще прекраснішим.
В. Я. ПОЛІЩУК, О. Б. ЧАК