Клішківці, Хотинський район, Чернівецька область (продовження)
Румунський уряд нічого не зробив для піднесення освітнього рівня населення. За переписом 1930 року 80 проц. мешканців були зовсім неписьменними, серед жінок неписьменність становила 95 проц. У школах, які існували в селі, окупанти заборонили викладати українською мовою, вимагали навчати і розмовляти тільки по-румунськи. Для наведення «порядку» румунські власті утримували в селі понад 40 жандармів і поліцаїв.
Трудящі не корилися тяжкій долі, вони чинили опір окупантам. Особливо розгорнулася боротьба проти соціального і національного утиску в 30-х роках, коли у Клішківцях виник комсомольський осередок. До нього входили І. О. Дьордійчук, П. К. Дьордійчук, Г. Т. Чабаник. Закликаючи селян боротися проти окупантів, за возз’єднання з Радянською Україною, комсомольці організували збори трудящих, на яких засуджували терор, насильство і грабіж властей, висловлювали протест проти закриття українських шкіл. У боротьбі проти гнобителів їм допомагали члени Хотинської підпільної молодіжної організації «Червоний школяр» — Й. Кліщ та Є. Виноградов, які мешкали у Клішківцях.
Багатовічна мрія трудящих про визволення здійснилася 28 червня 1940 року, коли трудящі села радо зустрічали червоних бійців. Дар’я Мельник, вітаючи на мітингу воїнів-визволителів, говорила про великі права жінки в Радянській державі. На другий день створено сільську Раду, яку очолив Т. М. Сєриков, а згодом — Т. І. Рашківський. Заступниками стали X. К. Гаврилян і Г. Т. Чабаник. Новостворена Рада конфіскувала 815 га землі у багатіїв і наділила нею бідноту.
Весною 1941 року в Клішківцях засновано колгосп ім. Леніна. Організаторами його були Г. Т. Чабаник, С. С. Недорубай, X. К. Гаврилян, Д. А. Мельник, І. Ф. Палагнюк. Держава передала новоствореній артілі майно багатіїв та тих, хто втік до Румунії. До колективного господарства вступило 64 бідняцькі родини. За колгоспом було закріплено 174 га сільськогосподарських угідь, 3 трактори, 52 коней, 57 корів.
Значну роль в організації і зміцненні артілі відіграла комсомольська організація, яку створено наприкінці 1940 року. До її складу ввійшли В. Я. Ченківський (секретар), А. К. Григораш, С. С. Чорнобров, Г. В. Романюк, Г. О. Дьордійчук, М. Ф. Мотуляк. Весною 1941 року комсомольська організація налічувала вже 70 членів. В квітні того ж року організовано партійний осередок, який складався з 6 членів партії та 4 кандидатів.
Сільська Рада за допомогою партійного осередку і комсомольської організації налагодила культурно-освітню роботу. Восени 1940 року вперше в історії села всі діти сіли за парти. Почали працювати 3 школи (семирічна та 2 початкові) з рідною мовою викладання. Напередодні Жовтневих свят було відкрито клуб. Тут почали працювати кінопересувка, хата-читальня, гуртки художньої самодіяльності.
Та недовго сяяло над визволеними Клішківцями сонце волі й щастя. Гітлерівські орди розв’язали війну. В селі 22 червня 1941 року відбувся мітинг, на якому селяни, як і всі радянські люди, висловили гнів і ненависть до загарбників, готовність відстояти незалежність Країни Рад. До лав Червоної Армії влилося понад 100 добровольців, селяни здали до фонду оборони країни 49 голів великої рогатої худоби і 250 овець.
6 липня 1941 року румуно-боярські війська окупували Клішківці. Уже в перший день їхнього приходу почались грабунки, розправа з активістами. Було заарештовано та віддано польовій жандармерії 38 сільських активістів, над котрими довго знущались, а згодом відправили до концтабору. За найменшу провину селян жорстоко карали. Чоловіче населення поголовно було мобілізовано на шляхові роботи.
Загарбники проводили в селі політику примусової румунізації українського населення. Працювала лише початкова школа з викладанням румунською мовою. Розмовляти або звертатися письмово в установи українською мовою заборонялося. Префектура Хотинського повіту видавала патенти на заснування млинів та інших промислових підприємств і майстерень тим селянам, котрі разом з заявою на їх відкриття приносили документи про приналежність до румунської національності або «бажання» належати до неї.
Але трудящі не корилися гнобителям, не приймали їх подачок. В серпні 1941 року шеф поліції повідомляв, що жителі мріють про швидке повернення Червоної Армії на Буковину. В 1942 році у Клішківцях почали діяти підпільні патріотичні групи опору, одним з організаторів яких був Д. Н. Баблюк, нині голова Клішковецької сільради. Організовано виступали проти загарбників робітники-лісоруби Клішковецького лісництва, які зривали доставку будівельних матеріалів до Німеччини.
Активні бойові дії розгорнули народні месники під командуванням лейтенанта Т. Ф. Прокіна. У березні 1944 року вони базувалися в районі Клішківців. Згодом окупанти виявили партизанів і оточили Малинецький ліс. Фашисти вигнали населення, щоб, прикрившись ним, знищити партизанів. Ті підпустили карателів якомога ближче і впритул розстрілювали їх. Понад 70 фашистів було вбито, близько 100 поранено. Ворог кинув у наступ нові сили. У цьому бою загинули командир загону Т. Ф. Про-кін, комісар І. М. Біленко, розвідниця-радистка О. Степанова та інші. Лише трьом пощастило вирватися з оточення. Тіла вбитих партизанів привезли до Клішківців, де селяни потай поховали їх. Після війни останки загиблих було перевезено до Хотина.
Весною 1944 року партизанське з’єднання під командуванням Героя Радянського Союзу підполковника О. В. Тканка розгромило тут загін карателів. У цій операції брали участь і мешканці села. Під керівництвом Г. Т. Чабаника (нині персональний пенсіонер) і 3. Ф. Бобика місцеві загони (понад 400 чоловік) виконували важливі
завдання командування партизанського з’єднання: розробляли і здійснювали диверсії проти фашистських військ (висадили кілька мостів), вели підготовку до зустрічі воїнів Червоної Армії, організували регулярне постачання продовольства для партизанського з’єднання, були за провідників і розвідників. Відважною розвідницею з’єднання стала X. М. Бодалій — уродженка Клішківців.
Наприкінці березня 1944 року трудящі села хлібом-сіллю зустрічали воїнів-визволителів. У перші дні до їх лав вступило 1047 селян. За бойові подвиги на фронтах Великої Вітчизняної війни 130 чоловік нагороджено орденами і медалями, 363 односельці віддали життя за свободу і незалежність Вітчизни. В селі було відновлено сільську Раду, яку очолив Г. Т. Чабаник, а згодом І. О. Дьордійчук.
Німецько-румунські окупанти заподіяли господарству Клішківців великої шкоди. Майже з кожного двору забрано реманент, насіння, корми,. продукти, будівельні матеріали, худобу, птицю. Колгосп дочиста пограбовано. Збитки обчислювалися в 3 млн. 790 тис. карбованців.
Нелегке завдання стояло перед трудівниками села: підняти розорене окупацією господарство. Активісти сільської Ради за короткий час відновили роботу торговельних підприємств, школи, клубу, бібліотеки.
В січні 1946 року створено територіальну партійну організацію (4 члени і 3 кандидати в члени партії), секретарем якої обрано Є. М. Очеретяного. Тоді ж відновила діяльність і комсомольська організація села, яку очолив Д. П. Мотуляк.
Влітку 1947 року організовано колгосп ім. Леніна, його головою став Г. Чабаник. Перші успіхи колективного господарювання, роз’яснювальна робота комуністів і сільського активу зумовили швидке зростання артілі. Наприкінці 1948 року створено ще три колгоспи, які об’єднували 1837 дворів (90 проц. селянських господарств). Навесні 1949 року суцільну колективізацію села завершено.
Велику матеріальну допомогу молодим артілям подавала держава. В 1946 — 1947 рр. вони одержали 1900 цнт зерна для сівби, племінну худобу, автомашини, позику на придбання добрив, будівельні матеріали для спорудження тваринницьких ферм тощо. Із східних областей України прибули спеціалісти сільського господарства. Допомогу артілям подала і Клішковецька МТС, створена 1949 року.
В лютому 1950 року місцеві колгоспи об’єднано в господарство, назване іменем Леніна. За артіллю закріплено 4475 га угідь, у т. ч. 2340 га орної землі. Господарство! рік у рік зростало. Прибутки 1950 року становили понад 1 млн. крб., тоді як раніше — у 1948 році — лише 146 тис. крб. В 1951 році, виростивши по 300 цнт цукрових буряків з гектара, трудівники здобули нову перемогу. Уряд високо оцінив успіхи буряководів, 84 з них нагороджено орденами і медалями.
Швидко зростала продуктивність громадського тваринництва. 1956 року надій на фуражну корову становив 2086 кг молока. На 100 га орної землі одержано 24,7 цнт свинини. За здобуті успіхи велика група тваринників була учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР.
У 1959 році до колгоспу ім. Леніна приєднано артіль «Росія» села Поляни. Відтоді за ним закріплено на вічне користування 5514 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2978 га орної землі. Провідна галузь виробництва — цукрові буряки (дає чверть усіх прибутків). Серед зернових основне місце посіла пшениця.
В роки семирічки артіль ще більше зросла. Грошові надходження збільшилися у 2,5 раза, оплата праці — у 2,1 раза. На честь 50-річчя Великого Жовтня та 50-річчя встановлення Радянської влади на Україні трудівники артілі, незважаючи на несприятливі погодні умови, виростили по 26 цнт пшениці, 28 цнт кукурузи, 275 цнт цукрових буряків, 123 цнт картоплі з гектара. Надій молока (1967 р.) становив 2856 кг на корову. На 100 га угідь вироблено по 350 цнт молока, 88 цнт м’яса; одержано 197 яєць на курку-несучку.
Основні роботи механізовано. Артіль має 42 трактори, 15 комбайнів, 26 вантажних автомобілів, багато інших машин. У господарстві працюють 14 агрономів, 30 техніків, інженерів, 200 механізаторів. Крім того, на кошти артілі здобувають освіту — у вузах 6 чоловік, 9 — у технікумах.
Село славиться багатьма знатними людьми, число яких рік у рік збільшується. Доярка Л. Ф. Гордаш удостоєна ордена Леніна. За невтомну працю завоювали нагороди також ланки Г. Д. Ленківської, Л. М. Кирилюк, М. М. Цимбалистої, Л. К. Бугай, Є. П. Яловеги, Л. О. Никифорчук; тваринники — К. І. Присяжнюк, Л. С. Берсан, Т. М. Кирияк; бригадири, що працюють з першого року організації колгоспу,— Н. Г. Романюк, С. С. Попов: комуніст Д. С. Фуркал, заслужений садовод України; механізатори Д. Г. Гайдамащук, С. М. Фуркал, С. І. Бондар, І. П. Іваничик; коваль П. Г. Кирияк та багато інших. Своєю звитяжною працею вони примножують багатство колгоспу.
Клішковецьку ремонтно-технічну станцію після реорганізації перетворено на відділення «Сільгосптехніка».
Це справжнє механізаторське містечко, яке має потужну виробничу і ремонтну базу, пересувні автомайстерні. Тут працюють 180 механізаторів, з них 28 чоловік інженерно-технічного персоналу.