Ленківці, Кельменецький район, Чернівецька область (закінчення)
У 1959—1960 рр. райком КП України вжив ряд заходів до організаційного зміцнення колгоспу. Головою правління було рекомендовано другого секретаря райкому партії зоотехніка М. І. Макаренка. Бригаду № 3 очолив комуніст агроном М. М. Субаш, бригаду № 4 — комуніст І. Д. Дідов. На тваринницькі ферми пішли працювати 9 комуністів і комсомольців.
Правління колгоспу та партійна організація вжили заходів до організаційного зміцнення ланок. На чолі їх стояли комуніст А. М. Скрипій, комсомолка М. А. Мартишок та інші передовики виробництва. Вони виступили ініціаторами змагання за впровадження високої агротехніки на вирощуванні зернових, цукрових буряків, картоплі. У бригадах та ланках було організовано вивчення передового досвіду новаторів сільського господарства області — Героїв Соціалістичної Праці М. Микитей, М. Кошмарик, В. Довгей та інших. У гуртках і на семінарах по вивченню передової технології у 1960—1961 рр. навчалося 230 колгоспників, а в 1965—1966 рр.— понад 500.
Вжиті організаційні та агротехнічні заходи дали змогу швидко виправити недоліки і досягти нових господарських успіхів. Вже 1961 року урожай зернових в порівнянні з 1959 роком збільшився у 2 рази, а цукрових буряків — у 3 рази. Значних успіхів було досягнуто у тваринництві. Зросло поголів’я худоби. На фермі великої рогатої худоби, свинофермі і вівцефермі утримувалось понад 5 тис. голів худоби. На птахофермі налічувалось понад 4200 штук птиці. У 2—3 рази зросла продуктивність тваринництва. В 1961 році колгосп став мільйонером. Загальний доход перевищив 1 млн. 200 тис. крб. Разом з цим оплата праці колгоспників зросла порівняно з 1953 роком більше як у 4 рази.
У зміцненні економіки колгоспу помітну роль відігравали допоміжні галузі виробництва. Тут працювали 4 теслярні і деревообробні майстерні, кузня, 2 водяні, 2 вітряні та один механічний млини, олійня, 2 кар’єри по видобутку бутового каменю, піщаний кар’єр.
Славну дату 50-річчя Радянської влади жителі Ленківців зустріли значними успіхами в економічному і культурному житті. Хлібороби у ювілейному 1967 році зібрали по 27,9 цнт зернових, по 306 цнт цукрових буряків з одного гектара. На кожні 100 га сільськогосподарських угідь тваринники одержали по 436 цнт молока, по 102,7 цнт м’яса в живій вазі.
Крім рільництва та тваринництва, в колгоспі з’явились нові, допоміжні галузі виробництва: виноградарство (63 га виноградників), садівництво (101 га фруктового саду), бджільництво (понад 210 бджілосімей). Було побудовано олійню та цех переробки винограду. В господарстві на той час налічувалось 29 тракторів, 18 різних комбайнів, 20 вантажних машин, десятки електродвигунів та іншої сільськогосподарської техніки. Це створило можливості механізувати усі трудомісткі виробничі процеси. Всіма ланками господарства керували 15 кваліфікованих спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою, серед них 2 агрономи, 2 зоотехніки, інженер, економіст та інші.
Колгоспний лад виростив плеяду передовиків виробництва, відомих далеко за межами села. В області добре знають ім’я ударника комуністичної праці Г. Г. Хохуляк. Після закінчення школи вона залишилася працювати дояркою в рідному колгоспі. У 1967 році колгоспниця надоїла по 3579 кг молока від кожної корови. Доярки — ударниці комуністичної праці О. М. Горбишина, В. Ф. Цибуляк, Г. М. Добрецька
щороку одержують понад 3000 кг молока від корови. Добру славу мають і механізатори. Серед них є чимало раціоналізаторів. За пропозицією колгоспного механізатора комуніста Ф. О. Грицая на автопоїлках замінено дефіцитні металеві труби гумовими, що дало змогу достроково змонтувати автопоїлки, встановлено транспортер для навантаження зерна на другий поверх млина тощо.
Партія і уряд високо оцінили самовіддану працю трудівників колгоспу. В 1966 році орденом Леніна нагороджені доярка Г. Г. Хохуляк та бригадир тракторної бригади В. Д. Корній, орденом Трудового Червоного Прапора — доярка Г. М. Добрецька, орденом «Знак Пошани» — ланкова О. О. Негруцак. За 15 років понад 80 трудівників відзначені орденами і медалями Радянського Союзу. Перший в області колгосп «Радянська Україна» в 1966 році нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Понад 20 колгоспникам присвоєно звання ударника комуністичної праці, серед них дояркам О. М. Горбишиній, Г. Г. Хохуляк, трактористу Г. Г. Мотрюку. Кращому виробничнику А. Г. Корчинському (нині пенсіонер) присвоєно звання Почесного колгоспника з врученням диплома.
Провідною і спрямовуючою силою колгоспного виробництва, господарського і культурного життя трудівників села є партійна організація, на обліку якої у 1968 році налічувалось понад 80 комуністів. В селі діє 7 комсомольських організацій, які об’єднували у своїх рядах в 1968 році близько 260 юнаків і дівчат. Абсолютна більшість комуністів і комсомольців безпосередньо працюють в бригадах, ланках, на фермі і показують зразки роботи.
У багатогранному житті мешканців села велику роль посідає сільська Рада депутатів трудящих. До її постійно діючих комісій: бюджетно-фінансової, сільськогосподарської, культурно-побутової та інших входять кращі виробничники, залучається широке коло активістів. Разом з депутатськими постами та групою народного контролю комісії Ради відіграють значну роль-у-виробничому, культурному і громадському житті.
В кожну оселю прийшов добробут. Яскравим прикладом зростання матеріального добробуту трудящих є швидке будівництво житлових та господарських приміщень. Тут споруджено 311 нових житлових будинків на 2—4 кімнати, критих шифером, черепицею. Зникли хати з солом’яною покрівлею. Щороку густішає над будівлями ліс телевізійних антен. На 1 січня 1968 року в користуванні жителів було 123 телевізори, 487 радіоприймачів, 185 газових плит, 169 пральних машин, 287 мотоциклів, 16 легкових автомашин.
Діють в селі побутовий комбінат, в якому розміщені шевська, кравецька, годинникова та інші майстерні, 8 продуктових та промтоварних крамниць, ощадна каса, відділення зв’язку. В 1952 році завершено повну електрифікацію і радіофікацію села.
Добре налагоджено нині медичне обслуговування населення. Ще в 1944—1945 рр. почали працювати фельдшерсько-акушерський і амбулаторний пункти, пологовий будинок, з 1948 року — лікарня і з 1953 року — колгоспний профілакторій та аптека. В медичних установах села працює 5 лікарів та близько 30 чоловік середнього медперсоналу.
В перші роки після визволення було ліквідовано тяжку спадщину капіталізму — неписьменність. Початкова школа скоро переросла у семирічну. З 1957 року в селі розгорнула роботу середня школа, для якої колгосп збудував нове приміщення. При школі є інтернат на 80 місць, їдальня, майстерні. Працюють 7 груп продовженого дня. Понад 250 юнаків і дівчат села одержали атестати зрілості.
Популярністю користується шкільний історико-краєзнавчий музей, створений учнями під керівництвом учителя історії О. В. Колодницького. В ньому зібрано понад 500 експонатів, що висвітлюють минуле і .сучасне села.
Найбільш дорогою реліквією музею є бюст В. І. Леніна, подарований колгоспником М. Ф. Монічем. Як найдорожчий скарб переховував його колгоспник у роки фашистської окупації, а потім передав у музей. Біля бюста В. І. Леніна проходить прийом учнівської юні в жовтенята, до піонерів і комсомолу, урочисті лінійки. Хор хлопчиків середньої школи — постійний учасник районних і обласних конкурсів шкільної художньої самодіяльності. Керівник його, учень школи Павло Дворський, був членом делегації піонерів України до братньої Чехословаччини та учасником ювілейного пленуму ЦК ВЛКСМ, присвяченого 50-річчю Ленінського комсомолу.
З дошкільних установ в 1968 році у селі працювало 5 дитячих садків і ясел.
Незрівняно зріс освітній рівень жителів села. Якщо у дорадянський час в Ленківцях більшість дітей не відвідувала школу, середню освіту мали одиниці з числа заможних жителів, то на 1 січня 1968 року в Ленківцях налічувалось 35 чоловік з вищою освітою, понад 250—з спеціальною і загальною середньою, 1150 чоловік з не-закінченою середньою освітою. В 1967—1968 навчальному році у вузах і технікумах навчалося понад 90 уродженців села. У післявоєнний період 36 ленківчан закінчили вузи, 117 — технікуми. Із села вийшли вчені, радянські і партійні діячі, вчителі, лікарі. Серед них Н. К. Кондрацька — кандидат медичних наук, доцент Чернівецького медичного інституту; колишній столяр Л. П. Цвентарний — заступник голови Чернівецького облвиконкому. Дочка селянина-бідняка М. А. Грушка працює лікарем. Г. О. Серній, Г. Д. Паламарчук, Г. П. Моніч, Н. 3. Корній — учителі Ленківецької середньої школи.
Здобули вищу освіту і спеціальність сини колишнього бідняка А. Я. Шпаркого, що загинув під час Великої Вітчизняної війни у боротьбі з фашистськими загарбниками. Партійні та радянські органи і актив села допомогли сиротам здобути освіту. Нині найстарший Ілля працює лікарем Кельменецької районної лікарні, Василь — учитель Кельменецької музичної школи, Андрій — студент Чернівецького медінституту.
Добре організовано в Ленківцях культурно-масову роботу. Завжди людно і весело в сільському клубі. Тут працюють 8 гуртків художньої самодіяльності, які об’єднують понад 100 юнаків і дівчат. На районному та обласному огляді художня самодіяльність села тричі посідала перше місце. За виконання пісні «Ленін з нами» місцевого композитора Д. В. Бурлаки і поета М. С. Крилатого хор механізаторів нагороджений грамотою обласного управління культури.
Значну культурно-виховну роботу проводить бібліотека, книжковий фонд якої становить близько 10 тис. примірників. При бібліотеці створено кімнату-музей В. І. Леніна і дитячу кімнату
В Ленківцях працює університет батьків і школа міжнародних відносин. Лекційну пропаганду веде сільська група товариства «Знання», яка налічує понад 50 членів. У 1967 році вони прочитали близько 500 лекцій. В селі діє товариство по охороні пам’ятників історії і культури Української РСР, товариство по охороні природи, товариство мисливців та спортивне — «Колгоспник».
З ініціативи сільської Ради забруковано 4 вулиці, закладено сільський парк, розбито сквери, обладнано стадіон, спортмайданчики. Заплановано будівництво нового Будинку культури, їдальні, пекарні, приміщення дитячого садка.
Урочисто проводять ленківчани юнаків до лав Радянської Армії. В урочистій обстановці в клубі -майбутніх воїнів вітають представники сільської Ради, парторганізації, правління колгоспу, учасники Великої Вітчизняної війни, передовики виробництва і дають їм наказ бути мужніми захисниками Радянської Батьківщини. Змістовно відзначаються свята весни, врожаю, трудової слави кращих виробничників та інші.
Ленківчани сповнені рішимості перетворити своє село в прекрасний населений пункт області соціалістичного зразка.
В. Ф. ДОВРЖАНСЬКИЙ, П. В. МИХАЙЛИНА, К. Є. ПАНЬКО