Післявоєнне відновлення народного господарства на Буковині (продовження)
На цій основі змінювалася структура землеробства. Замість однобічного зернового напряму інтенсивно почали розвиватися бурякосіяння, льонарство, товарне садівництво і виноградництво.
Соціалістична перебудова села вимагала від партійних, радянських та громадських організацій посилення керівництва колгоспами. З цією метою зміцнювалися колгоспні партійні організації, досвідчені комуністи посилалися на відповідальні ділянки роботи. Серед голів колгоспів, наприклад, у 1951 році працювало 217 членів партії. До роботи в бригадах, ланках, на тваринницьких фермах широко залучалися жінки, комсомольці.
Велику роль у посиленні партійного керівництва колгоспами, їх дальшому організаційно-господарському зміцненні відіграли політвідділи при МТС. Вони проводили повсякденну виховну й організаторську роботу, поширювали передовий досвід у сільському господарстві.
За одержання високих врожаїв цукрових буряків за 1947—1953 роки 8 буряко-водам присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, 46 — нагороджено орденом Леніна, 230 — орденом Трудового Червоного Прапора, сотні колгоспників — медалями. До Героїв Соціалістичної Праці О. М. Хорбут, М. Д. Микитей, М. П. Вакарюк, М. Г. Вакалюк, Є. О. Даниляк, М. М. Кошмарик, Я. Й. Бабич, та В. С. Мигальчана приїздили колгоспники запозичати досвід. Високі врожаї кукурудзи вирощували М. І. Шелегон, А. А. Кобець. По 4 тис. і більше кілограмів молока надоювали за рік від кожної корови В. М. Григорович, М. С. Буряк та О. П. Зубик.
Обласна партійна організація та радянські органи вживали також заходів щодо налагодження роботи шкіл, культурно-освітніх закладів та ліквідації неписьменності серед дорослого населення.
Уже в 1944 році проведено значну роботу по відбудові, ремонту та обладнанню шкільних приміщень, що дало можливість своєчасно розпочати 1944/1945 навчальний рік у 436 школах. Кількість шкіл у наступному році зросла до 548. Зверталась серйозна увага на розширення наявних і будівництво нових шкільних приміщень.
В 1944 році відновили роботу краєзнавчий музей і університет у Чернівцях. Для зміцнення матеріальної бази університету держава виділяла великі кошти. Лише в 1950 році було асигновано 1 млн. 170 тис. крб. на придбання наукового обладнання та літератури, 200 тис. крб. на господарські потреби. В квітні 1944 року в Чернівцях відкрито учительський та медичний інститути.
Значною перешкодою на шляху дальшого розвитку народного господарства була неписьменність частини населення, що залишилась у спадок від минулого. До ліквідації її приступили широким фронтом зразу ж після вигнання окупантів з краю. Близько 70 тис. чоловіків і жінок сіли за парти. їх навчали 800 учителів і 2008 культармійців. Школи і гуртки держава забезпечила підручниками та необхідним навчальним приладдям. Наприкінці 1960 року неписьменність та малописьменність були повністю ліквідовані.
В містах і селах області швидко налагоджувалась робота будинків культури, клубів, хат-читалень, організовувалися гуртки художньої самодіяльності. В 1950 році вперше на Північній Буковині було проведено огляд драматичного мистецтва.
У деяких селах бракувало приміщень для клубної роботи. Це питання незабаром розв’язали. Народилася ініціатива — методом народної будови споруджувати клуби. Цей рух охопив усі райони. З 1949 по 1955 рік було збудовано й перебудовано 150 клубів.
Протягом п’ятої п’ятирічки швидко розвивалася промисловість. Лише в 1953 році на підприємствах Чернівців було введено в експлуатацію 800 нових машин і верстатів, десятки конвейєрів, багато удосконаленого обладнання. На підприємствах все ширше розгорталася боротьба за випуск продукції відмінної якості. Реалізація сотень раціоналізаторських пропозицій дала великі заощадження й позначилась на поліпшенні виробничого процесу. Зростала чисельність робітничих кадрів, спеціалістів різних галузей промисловості. Число робітників та службовців, зайнятих у всіх галузях, зросло з 21 400 чол. у 1946 році до 35 834 чол. у 1950 році. Вони, як і всі радянські люди, включились у боротьбу за успішне виконання виробничих завдань.
За роки п’ятої п’ятирічки промисловість області зробила великий крок вперед: випуск валової продукції збільшився в 1,8 раза, розширився асортимент, підвищилась якість. Основою високих темпів розвитку соціалістичного відтворення були капітальні вкладення у нове будівництво і реконструкцію промислових підприємств.
У 1956—1958 рр. введено в дію понад 20 нових підприємств — Чернівецький завод калібрування насіння кукурудзи, чотири цегельні заводи, Чернівецький і Лужанський полігони залізобетонних виробів та інші. З 1959 року почали працювати Кельменецький цукровий завод, Заставнівський і Герцаївський маслосирзаводи, Чернівецький хлібокомбінат. На діючих промислових об’єктах області побудовано понад 50 виробничих корпусів, реконструйовано і розширено майже всі старі підприємства.
Соціалістичне будівництво проходило не без труднощів. Передусім відчувалась нестача кваліфікованих кадрів, що позначалося на темпах розвитку. Розв’язувалось це завдання двома шляхами: комплектувалися кадри за рахунок посланих сюди спеціалістів з інших областей країни, крім цього, в самій Чернівецькій області у ремісничих училищах, школах, на технічних курсах посилилася підготовка фахівців різних професій. Водночас налагоджувався ритм роботи підприємств.
Перетворюючи в життя заходи, розроблені вересневим (1953 р.) і наступними Пленумами ЦК КПРС і ЦК КП України, а також XX, XXI, XXII з’їздами КПРС, партійна організація області та органи Радянської влади очолили боротьбу трудівників села за дальше піднесення сільськогосподарського виробництва.
Урожайність зернових культур постійно зростала. Якщо в 1954 році зібрано по 12,9 цнт. з га, то в 1957 році — по 19,4 цнт. Область вийшла в число передових у республіці. Значно підвищилася продуктивність тваринництва. Цього ж року вироблено по 235 цнт молока і по 38,3 цнт м’яса на кожні 100 га сільськогосподарських угідь. За успіхи в розвитку тваринництва область одержала перехідний Червоний прапор ЦК КП України та Ради Міністрів УРСР.
Після реорганізації машинно-тракторних станцій колгоспи повністю зосередили в своїх руках основні засоби виробництва. В 1959 році вони придбали 1639 тракторів, 635 комбайнів та багато інших машин і сільськогосподарського знаряддя.
Зростання виробництва продукції рільництва і тваринництва дало змогу збільшити доходи артільного господарства. Це особливо стало помітним, коли були підвищені державні закупівельні ціни на сільськогосподарські продукти. В 1953 році на один га орної землі одержано доходів 830 крб., а в 1955 році — 1100 крб. Зросла оплата трудодня.
Постійну допомогу селу подавали трудящі міста. Вона набирала різноманітних форм. Ставилось насамперед питання, щоб піднести там виховну роботу, зміцнити колгоспи керівними кадрами. З цією метою в сільські райони було послано на постійну роботу 1650 комуністів. Робітники міста допомагали колгоспам у ремонті сільськогосподарської техніки, обладнанні майстерень тощо.
Комуністи й комсомольці організовували соціалістичне змагання серед колгоспників, виступали ініціаторами багатьох починань. Створення партійних організацій у всіх колгоспах, вступ до лав партії передових колгоспників, механізаторів, спеціалістів сільського господарства — все це докорінно змінило становище на селі, забезпечувало дальший розвиток усіх галузей колгоспного виробництва.
1958 рік був особливо знаменний для трудівників Північної Буковини: на прапорі Чернівецької області засяяв орден Леніна. Урядовими нагородами тоді було відзначено 1172 колгоспники, механізатори, спеціалісти сільського господарства, працівники партійних, радянських, профспілкових та комсомольських організацій.
Соціалістичний сектор став основним постачальником зерна, м’яса й молока. Питома вага колгоспів і радгоспів у заготівлі продуктів тваринництва становила в 1959 році 85,5 проц. по закупках м’яса і 95,8 проц. молока. По виробництву продуктів тваринництва на 100 га земельних угідь у 1959 році область зайняла перше місце в республіці.
Кращі з кращих удостоїлись високого звання Героя Соціалістичної Праці. Його було присвоєно головам колгоспів В. М. Гнепу («Більшовик»), В. П. Григора-щуку (ім. В. І. Леніна), В.- П. Савчуку («Зоря комунізму»), ланковій артілі ім. Фрунзе Глибоцького району М. Т. Довгей, доярці колгоспу ім. Кірова Заставнівського району О. П. Зубик, колишньому першому секретареві Кіцманського райкому КП України (нині першому заступникові голови облвиконкому) М. Д. Козакову.
Провідною галуззю економіки області стала промисловість. За вартістю валової продукції вона перевищує сільськогосподарську в 1,6 раза. Найбільше тут розвинена харчова промисловість, потім — легка, лісова і деревообробна та машинобудівна. Обсяг усієї валової продукції у 1967 році, порівняно з 1945 роком, зріс у 22 рази.
Соціалістичні перетворення в промисловості зумовили значні зміни в її структурі та характері підприємств. У січні 1967 року в області числилось 182 великі, обладнані сучасною технікою, промислові підприємства. Значно зросла чисельність робітників. Кількість невеликих і малорентабельних підприємств поступово скорочується за рахунок створення нових галузевих об’єднань. Особливо високими темпами в останні роки розвивається машинобудівна і металообробна промисловість, їх продукція з 1945 по 1965 рік зросла в 325 разів, виробництво бавовняних тканин збільшилося в 38 разів. Понад 100 тис. пар виробів випускає щодоби панчішний комбінат — перше підприємство в області, яке перейшло на нову систему планування та економічного стимулювання. Виробництво цукру в 1965 році збільшилося вп’ятеро проти 1950 року. Випуск консервів за останні 7 років подвоївся.
Промисловість Північної Буковини освоїла нові види продукції, що мають важливе народногосподарське значення для всієї країни. Тут випускається апаратура і устаткування для нафтової, хімічної та енергетичної промисловості, запасні частини до автомашин і сільськогосподарської техніки, різноманітні верстати та устаткування для трикотажної і швейної промисловості. Деякі види виробів є унікальними — їх виробляють тільки буковинські підприємства. Жодна рукавична фабрика не обходиться без машин, виготовлених на чернівецькому заводі «Легмаш».
Гордістю області є Чернівецький машинобудівний завод. По виробництву нафтоапаратури і котельного обладнання він є одним з найбільших у республіці. Його продукція йде не тільки на підприємства Радянського Союзу, а й у 20 зарубіжних країн. Докорінно реконструйовано 67 підприємств текстильної, трикотажної, гумо-взуттєвої і деревообробної промисловості. Вироби трикотажних фабрик демонструвалися на виставках у Будапешті, Познані, Загребі, Парижі, Лейпцігу, Відні та багатьох інших містах. Трикотажні та рукавичні машини, що їх виробляє завод «Легмаш», не раз здобували високу оцінку на міжнародних ярмарках і виставках.
Високих показників добилися робітники текстильного об’єднання «Восход». Якщо в 1945 році тут випускалось 300 тис. м тканини, то в 1968 році — 17 млн. На гумовзуттєвому об’єднанні «Буковина» в 1965 році за одну добу випускалося майже стільки продукції, скільки за весь 1940 рік.