Берегомет, Вижницький район, Чернівецька область (закінчення)
Тепер артіль «Більшовик» — високомеханізоване господарство м’ясомолочного і льонарського напрямів. Воно має 8 тракторів, 10 автомашин, 4 комбайни, 55 електромоторів та багато іншої сільськогосподарської техніки. Господарство обслуговують лісопилка, столярно-теслярська й деревообробна майстерні, а також майстерня по ремонту сільськогосподарських машин і знарядь. На всіх важливих ділянках артільного виробництва зайняті висококваліфіковані спеціалісти. У колгоспі працюють агроном, економіст, зоотехнік, ветфельдшер, 15 трактористів-машиністів, 10 шоферів.
В 1967 році колгоспники зібрали по 20 цнт зернових з гектара. Зросло також поголів’я худоби, підвищилась її продуктивність. Того ж року артіль мала 1205 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 337 корів. На колгоспній свинофермі нараховувалося 255 свиней. Це дало змогу виробити на 100 га сільськогосподарських угідь по 50,7 цнт м’яса і 296,4 цнт молока. Крім того, значна кількість тваринницької продукції виробляється в особистому господарстві берегометчан. В 1967 році колгоспники, робітники і службовці мали 1186 голів великої рогатої худоби і 506 свиней.
Успіхи артілі — це результат наполегливої праці сільських трударів. За сумлінну участь у колгоспному виробництві на артільну Дошку пошани занесені ланкова В. С. Терлибівка, тракторист Ю. М. Меленко, доярка К. Д. Клим, свинарка П. Т. Берник, скотар М. І. Косован, шофер І. П. Берник, їздовий К. І. Фальоса, будівельник К. М. Боднарюк та інші. Колгоспники, які здобувають найкращі успіхи в роботі, відзначаються преміями, цінними подарунками, посилаються за рахунок колгоспу до будинку відпочинку. Так, наприклад, у виженських «Зелених пагорбах» відпочивали комбайнер С. Ф. Фірчук, свинарки Н. О. Боднарюк і К. Т. Боднарюк, доярки Є. С. Томашук, Г. Д. Татарчукі Ф. І. Клим, бригадир Д. І. Дарій та багато інших.
Успішно виконують свої завдання і промислові підприємства. Після визволення селища від німецько-румунських окупантів відбудовані й розпочали роботу ліспромгосп та лісопильний завод, які згодом об’єдналися в один лісокомбінат. Партійна та профспілкова організації підприємства звернули особливу увагу на механізацію робіт по заготівлі деревини. Уже в 1960 році в лісних масивах працювало 14 пересувних електростанцій, 173 електро- і бензопили, 63 автомашини та багато іншої техніки. В 1965 році процес механізації на лісозаготівлях досяг 99,7 процента від усіх робіт.
Реконструйовано і розширено лісопильний завод комбінату. В 1960—1965 рр. здано в експлуатацію механізовані цехи по виготовленню тари, меблів, вітамінно-хвойної муки, паливних брикетів із відходів виробництва, а також цех технологічної скіпки, який щороку вироблятиме 42 тис. куб. м цінної сировини для виготовлення целюлози.
Тепер Берегометський лісокомбінат є одним з найбільших не лише в області, а й на Україні. В 1967 році на ньому працювало 2877 робітників і службовців. Він випускає 23 види продукції, яка використовується в нашій країні та експортується до Чехословаччини, Угорщини, Швейцарії, Західної Німеччини, Туреччини, ОАР та до інших країн світу.
З кожним роком зростає тут кількість раціоналізаторів та винахідників. У 1967 році їх було 97. Вони внесли 75 цінних пропозицій, умовно-економічний ефект від впровадження яких становив 74 608 крб. Для керівництва рухом раціоналізаторів і винахідників на лісокомбінаті створені науково-технічне товариство і громадське бюро економічного аналізу.
Творча думка новаторів проникає майже в усі ділянки виробництва. їхні пропозиції стосуються і використання сировини, і запровадження сучасної технології. Творчим пошуком зайняті тут майстри, інженери, начальники цехів.
Рада науково-технічного товариства часто відряджає своїх передовиків на інші підприємства для запозичення досвіду. В архангельських лісообробників, наприклад, побував В. М. Погребняк, внаслідок чого на комбінаті було реконструйовано лісопильний цех з урахуванням досвіду архангельців.
Серед робітників широко розгорнулося соціалістичне змагання за право називатися передовиком виробництва і бригадою комуністичної праці. В 1967 році 67 комплексних бригад і 416 робітників завоювали ці звання. 12 комплексним бригадам присвоєно звання бригади імені 50-річчя Радянської влади.
За допомогою інженерів та досвідчених майстрів сотні робітників оволоділи новими складними верстатами і стали справжніми майстрами своєї справи. Далеко за межі району йде слава про кращих виробничників лісокомбінату — майстра комплексної бригади комуністичної праці М. В. Говалешка, верстатницю М. М. Гунько та багато інших.
Чесну сумлінну працю робітників високо оцінили Комуністична партія й Радянський уряд, нагородивши кращих передовиків виробництва, новаторів і раціоналізаторів орденами та медалями Радянського Союзу. Орденом Леніна нагороджений майстер М. В. Говалепіко, орденом Трудового Червоного Прапора — машиніст паровоза вузькоколійки М. І. Бучек, вальщики лісу С. Д. Гавриляк, Т. М. Данко, обробниця Л. П. Татарчук; орденом «Знак Пошани» — верстатниці лісозаводу М. М. Гунько, П. П. Ісар, вальщик лісу П. К. Боднарашек, майстер П. О. Іванюк, начальник лісоскладу В. О. Марчук, шофер С. Є. Полтавський, директор лісокомбінату О. В. Попов. Медалі «За трудову доблесть» удостоєні 7 робітників заводу, медалі «За трудову відзнаку»— 89 чоловік, Почесної Грамоти Президії Верховної Ради УРСР — бригадир комплексної бригади С. Д. Гавриляк.
З нагоди п’ятдесятирічного ювілею Радянської влади на Україні Берегометському лісокомбінату присвоєно ім’я 50-річчя Радянської України.
З 1-го липня 1968 року лісокомбінат перейшов на нову систему планування і економічного стимулювання, внаслідок чого збільшився випуск продукції, зросла продуктивність праці та заробітна плата робітників. Товарної продукції за цей рік було випущено на 10 753 тис. крб., замість 10 257 тис. крб., передбачених планом.
Колектив Берегометського лісокомбінату не раз виходив переможцем у соціалістичному змаганні колективів підприємств Міністерства лісової і деревообробної промисловості УРСР. В четвертому кварталі 1968 року йому було присуджено першу грошову премію та перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок.
З червня 1957 року в Берегометі працює міжколгоспбуд, який обслуговують 352 чоловіка.
В околицях селища міститься мисливське господарство «Буковина». Завдяки старанному доглядові лісників у навколишніх лісах швидко збільшуються стада оленів, козуль, вепрів та інших цінних видів тварин. Кількість оленів за останні роки зросла більш як у 4 рази, а вепрів господарство постачає тепер в інші заповідники республіки.
Соціалістичний лад став основою для невпинного зростання матеріального добробуту трудящих. В селищі розгорнулось інтенсивне житлове будівництво. За останні роки лише за рахунок державних коштів тут споруджено 146 житлових будинків.
У 1950—1967 рр. виросли нові приміщення школи в Підкраї, школи на 960 учнів у Берегометі, дитячого садка, хлібозаводу, павільйону побутового обслуговування, лазні, кількох крамниць тощо. На честь 50-річчя Радянської влади споруджено Будинок культури, який оформлено в стилі текстури карпатського ясена.
Селище має 68 крамниць і ларків, в т. ч. книгарню, 23 їдальні. Найбільший попит у мешканців Берегомета мають тепер автомашини, мотоцикли, велосипеди, швейні та пральні машини, холодильники, радіоли, радіоприймачі, телевізори тощо. Тільки в 1967 році товарооборот торговельної мережі селища становив 4860,1 тис. карбованців.
Берегометчани користуються послугами побуткомбінату з шевською і кравецькою майстернями та майстернями по ремонту годинників і електропобутових предметів. Селище електрифіковане, а на центральних вулицях. встановлено неонове освітлення. Є поштове відділення, автоматична телефонна станція на 50 номерів, газобалонна станція.
В Берегометі працює лікарня на 85 ліжок, медпункт при лісокомбінаті, аптека. Жителів селища обслуговують 11 лікарів та 23 чоловіка середнього медичного персоналу.
Разючі зміни сталися і в культурному житті трудящих. У 4 середніх та восьмирічних школах, школах робітничої та сільської молоді і консультпункті Вижницької заочної школи в 1967/1968 навчальному році налічувалося 1656 учнів. В 1966 році відкрито філіал районної дитячої музичної школи на 60 учнів. Виховують і навчають молодь 102 вчителі, з них 65 мають вищу або незакінчену вищу освіту.
Завдяки наполегливій праці всього населення повністю ліквідовано неписьменність серед дорослих. Десятки випускників берегометських шкіл здобули вищу освіту і стали спеціалістами з різних галузей знань. Багато з них працюють у рідному селищі. Так, С. М. Грибюк працює агрономом колгоспу, І. М. Говалешко — інженером меблевого цеху лісокомбінату, В. М. Боднарашек — начальником відділу кадрів Берегометського лісокомбінату. М. І. Шутак після закінчення аспірантури стала викладачем Харківського медінституту. Багато дітей колгоспників і робітників навчаються у вищих та середніх спеціальних учбових закладах з відривом та без відриву від виробництва. Лише на лісокомбінаті в 1967 році було 54 заочники. В Берегометі діє автомотоклуб, який готує кваліфікованих спеціалістів.
В селищі працює університет здоров’я. До читання лекцій залучаються кращі медичні спеціалісти селищної і районної лікарень. Медичні працівники несуть у маси свої знання і через будинок санітарної культури.
Найменші громадяни села виховуються у двох дитячих садках і яслах на 145 місць.
Жителі Берегомета користуються 5 стаціонарними і 7 пересувними бібліотеками. Коли демобілізований офіцер О. А. Авраменко в 1948 році прийняв центральну бібліотеку, то вся вона містилася в одній шафі і мала лише 38 читачів. О. А. Авраменко працює бібліотекарем і досі, але тепер книжковий фонд бібліотеки становить понад 22 тис. примірників, а в усіх бібліотеках селища налічується понад 40 тис. примірників книг.
З кожним роком зростає передплата періодичних видань. В 1968 році на кожну 1000 жителів селища припадало по 1051 примірнику газет і журналів. В селищі видається з 1955 року і своя багатотиражна газета «За комуністичну працю» — орган партійної, профспілкової та комсомольської організацій лісокомбінату.
Культурно-масову роботу серед трудящих ведуть Будинок культури, 14 червоних кутків, а на хуторах — хати-читальні. В селищі є три кіноустановки.
Добре організована тут художня самодіяльність. Працюють 2 драматичні і 2 танцювальні гуртки, 2 хори, гурток художнього читання, духовий оркестр.
Дбають у селищі про спорт. Його мешканці обладнали кілька спортивних майданчиків, стадіон.
Заможно й щасливо живуть люди на оновленій землі. Нові обряди — відзначення дня повноліття з врученням паспорта, проводи призовників у Радянську Армію і зустрічі демобілізованих, проводи трудівників підприємств і колгоспників на пенсію теж підтверджують це. Урочисто відзначається свято лісоруба. В кімнаті щастя проходить реєстрація шлюбів і новонароджених.
З кожним роком Берегомет красивішає. З’являється все більше й більше зелені, впорядковуються і покриваються асфальтом вулиці, майдани.
В день 20-річчя перемоги над фашистською Німеччиною відкрито мармурово-гранітний пам’ятник тим, хто загинув в роки Великої Вітчизняної війни та пізніше— від рук українських буржуазних націоналістів. Трудящі селища беруть активну участь в громадсько-політичному житті. 80 жителів обрані депутатами селищної Ради, 10 — депутатами районної Ради, Г. О. Бужора — депутатом обласної Ради, а С. Є. Полтавський — депутатом Верховної Ради УРСР. 5 трудівників селища працюють засідателями районного народного суду, а М. А. Шутько — засідателем обласного народного суду. Сотні громадян беруть участь у роботі народного контролю, народної дружини тощо.
У розв’язанні важливих питань організації виробництва, культосвітньої роботи, охорони здоров’я й відпочинку трудящих велику роль відіграє профспілкова організація, яка об’єднує понад 4000 робітників, службовців і спеціалістів сільського господарства.
Зросли комсомольські лави селища. 6 комсомольських організацій об’єднують нині 817 юнаків і дівчат.
Успіхи в розвитку економіки, поліпшенні матеріального добробуту і підвищенні культурного рівня — наслідок наполегливої праці всіх трудящих селища, очолених партійною організацією, яка в 1967 році зросла до 349 чоловік. Під керівництвом комуністів Берегомет перетворився в одне з найкращих і найбагатших селищ Радянської Буковини, а його мешканці стали свідомими борцями за торжество нових комуністичних ідеалів.
І. А. ГРИЦЕНКО, Г. В. КОБЕРНИК