Перебудова.
У лютому 1986 року Перший секретар ЦК КПРС М. Горбачов запропонував проводити нові реформи і висунув два гасла – гласність і широка демократія – тобто почав проводити реформи не в економічній сфері, а в політичній. Була послаблена цензура, розгорнута широка дискусія по окремим проблемам громадського, соціального і політичного розвитку. В результаті такої демократизації появилися гострі публіцистичні твори, розкриваючі раніше приховані факти, пов’язані з політикою комуністичної партії. Народ пригадав свої страхи і страждання в роки загальної колективізації, голодомору, сталінські репресії. Комуністична ідеологія зазнавала гострої критики і нападів з боку опозиції. В середині вищого партійного керівництва почався період розколу – частина партії виступала за зміни і перебудову в країні, а частина відстоювала застарілі консервативні методи керівництва народним господарством. Демократизація сприяла виникненню десятків тисяч громадських організацій і різних об’єднань громадян. На основі загальних інтересів громадян виникали політичні партії. На вулицях міст почали проходити несанкціоновані мітинги, політичні демонстрації. Такі мітинги пройшли у Львові з синьо-жовтими прапорами і гаслами про свободу і незалежність.
16 липня 1990 року Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України. У серпні 1991 року в СРСР виникла політична криза – М. Горбачов був усунений від керівництва ЦК КПРС і створений Державний комітет з надзвичайного стану. Діяльність центральної влади була паралізована. Прибалтійські республіки заявили про вихід із СРСР. Серпнева криза призвела до розпаду СРСР. У зв’язку з політичною кризою 19 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР оголосила про незалежність України і створення самостійної Української держави – України. Територія України відтепер є неподільною й недоторканою. На території України мають чинність виключно Конституція й закони України.
Політична і економічна кризи вплинули перш за все на життя простих людей в тому числі знедолила трудівників села. У Пиріжнянських мешканців, як і у всіх жителів країни, зникли заощадження населення. Пирожанам почали давати зарплату грошима і купонами-дублікатами, без яких не можна було нічого купити. З часом товари в магазинах почали відпускати по талонах. Почався дефіцит паливно-мастильних матеріалів. Через кожних дві години на дві, а то й більше годин відключали електроенергію у Пиріжні. Ціни на всі товари почали стрімко зростати. В Україні тимчасово ввели нову грошову одиницю — купон. Але вона теж почала швидко обезцінюватись. Невдовзі зарплату почали видавати тисячами, а потім мільйонами купонів. В цих умовах колгосп «Перемога» ще деякий час тримався „на плаву”. За підсумками господарювання по району за 1995 рік колгосп „Перемога” вийшов на І місце в районі. Показники колгоспу «Перемога»:
- — молока надоїли по 8 літрів від кожної корови;
- — цукрового буряка по 400 цнт/га;
- — пшениці по 48 цнт/га;
- — ячменю по 50 цнт/га;
- — гороху по 27 цнт/га;
- — гречки по 8 цнт/га;
- — кукурудзи по 50 цнт/га.
По результатам сыльськогосподарської діяльності Одеський обком профспілки працівників Агропромислового комплексу визнав переможцем КСП «Перемога. Колгосп отримав грошову премію 100 мільйонів купонів і приз, який вручив знаменитий український хлібороб, двічі Герой Соціалістичної праці Макар Посмітний.
У цей нестабільний час у Пиріжні почалося будівництво цегельного заводу. Очолив будівництво М. В. Грінченко. Через три роки завод почав працювати. На ньому працювало 25 робітників. Працював завод з певними труднощами. Постійне відключення електрозабезпечення позначалося на випалюванні цегли, порушувався безперервний технологічний процес. Щоб покращити економічний стан колгоспу, закупили обладнання для хлібопекарні. Його змонтували у приміщенні колишньої їдальні і почали випікати хліб: булочки, пиріжки, калачі та інше. Закупили обладнання для олійні, збудували приміщення. У цьому ж році поміняли грошову одиницю. Замість купонів ввели гривню у співвідношенні 1:10000 купонів. У селі відкрився перший приватний магазин. Господар магазину – Галина Василівна Шепітко. Наступного 1997 року у колгоспі видали дуже малу частину зарплати. У цей скрутний час полегшувала життя мешканцям Пиріжни працююча колгоспна пекарня — хліб мешканцям села продавали по 50 копійок.
У лютому 2000 р. відбулися загальні збори працівників КСП „Перемога” села Пиріжна, на яких члени КСП заслухали голову правління по результатам колективної праці за минулий рік. На цих зборах розглянули питання реформування КСП в Товариство з обмеженою відповідальністю на чолі з директором Василем Івановичем Гуком і 15 членами комісії. Згодом відбулося розпаювання колгоспного майна, на основі чого було створено це підприємство — «Товариство з обмеженою відповідальністю» з правом власності його членів на частину майна (пай). За результатами розпаювання мешканці Пиріжни одержали землю по 2, 7 га , пізніше цю цифру скорегували на 1,7 га.
27 листопада 2001 р. територія від Фрунзовки до Жмеринки потрапила в небувале обледеніння. Село Пиріжна виявилося у центрі стихії. Все вкрилось панцирем із льоду товщиною до семи сантиметрів. Під великою вагою дерева з тріском ламалися, падали опори електропередачі, без електроенергії залишилися майже усі підприємства, що нанесло великий збиток селу. Через чотири місяці у Пиріжні було відновлено електропостачання.
Вже кілька років в країні проходила масова капіталізація підприємств, роздержавлення землі. У листопаді 2003 р. на загальних зборах мешканців села проведено жеребкування для подальшого виділення земельних часток (паїв) і отримання державних актів на землю. Але земля залишилася у Товаристві, так як поодинці обробити свою частку селяни не могли. Товариство оформило оренду на одержані пиріжнянами земельні паї. За землю господарі Товариства по результатам врожаю давали власникам землі, котрі працюють у Товаристві по 150 кг пшениці і 150 кг ячменю, а пенсіонерам і тим, хто не працює в Товаристві видавали по 65 кг пшениці і 65 кг ячменю.
Після реформування колгоспу, справи на селі не покращалися. За короткий час зникли: будівельна бригада, цегельний завод, гончарний цех, городня бригада, молочнотоварна і свиноферми. Кількість машин і тракторів зменшилась у 5 разів. З кожним днем йшло відставання номінальних грошових прибутків мешканців села від зростання цін. Купівельна спроможність населення впала. На жаль, період росту сільськогосподарського виробництва, поліпшення життя селян був дуже коротким. Запроваджена Горбачовим реформа під назвою «перестройка» являється черговим історичним випробуванням для народу. За короткий термін ця «перебудова» поклала на лопатки усе народне господарство найбагатшої країни світу і відкинула сільськогосподарське виробництво України на довоєнний рівень. З реформування КСП «Перемога» в Товариство з обмеженою відповідальністю і почався повний занепад колгоспного успіху, усі досягнення, яких добивалися мешканці села спільною важкою працею за 50 післявоєнних років, швидко зникли. За рішенням так званих «правителів» і чиновників, громадське добро, було «прихватизовано» і «розповзлося» по приватних дворах, магазинчиках, заводиках, фабричках, фермочках заповзятливими і не чесними на руку представниками влади і чиновниками, що стояли при владі. Ось вже 25 років в країні проходить період капіталізації, період дикого капіталізму, де все продається і купується: розум, честь, совість, жінки, чоловіки, діти, людські органи, як запчастини — все стало товаром, все вирішують тільки гроші.
За короткий час розповзлося і пиріжнянське громадське добро, що належало усім мешканцям села по приватних дворах. Створене так зване Товариство з обмеженою відповідальністю — це приватне підприємство, яке не відповідає своєю власністю перед народом за наслідки своєї діяльності, про що свідчать два слова «обмежена відповідальність». Працюючим сільським мешканцям почали видавати за оренду земельних паїв зерно, хто скільки вважає за потрібне. Реорганізація колгоспів у нову форму підприємства — Товариство з обмеженою відповідальністю — чергова помилка, а може, і не помилка, а добре розрахований спосіб «приватизувати» чуже добро, позбавити селян будь-якої власності. Кожній навіть неграмотній людині зрозуміло, що, одержавши землю, жодна людина не в змозі особисто її обробити, тому що вся техніка продана в приватну власність і за користування цією технікою потрібно добре заплатити, а чим платити, якщо селяни не мають роботи і одержують крихти за оренду землі? Ніхто не думав з чиновників про народ і наслідки такої реорганізації, вони думали тільки про свою вигоду, про свою кишеню.
Сільські громади також не подумали про наслідки такої реорганізації колгоспів, адже вони мали усі права вирішувати питання реорганізації колгоспів по своєму, не піднімати руки за те, що пропонують чиновники. Зі сльозами на очах дивляться сьогодні селяни, які знають ціну землі, на необроблені запустілі поля, на розвалені порожні корівники, свиноферми і птахоферми. З’явилися ще не забуті нашими предками поміщики і магнати, а сьогодні це так звані «нові українці», вони заради власної вигоди застосовують ті ж самі методи — використання дешевої робочої сили за копійки. Село знову змушені покинути молоді, здорові, працездатні селяни і відправитися по світу у пошуках заробітку, так як на землі їхніх предків роботи для селянина немає.
Протягом трьох століть у Пиріжні проживало оптимальна кількість мешканців, які були у змозі обробити прилеглі до села землі. Кількість мешканців Пиріжни з часу заснування зростала рік від року і тільки за час перебудови зменшилася у два рази.
XVIII століття, 1794 рік у Пиріжні проживало 1844 мешканця
XIX століття, 1890 рік ………………………. 2172 ………..
XX століття, 1905 рік………………………. 2257………..
XX століття 1959 рік………………………..2245 ……….
XXI століття 2004 рік……………………….1294 ……….
Навіть такі страшні лихоліття, як революція, громадянська війна, голодовка 1933 року, Велика Вітчизняна війна і голодовка 1947 року, не позначилися так на кількості селян, як «велика ПЕРЕБУДОВА», після якої кількість жителів скоротилася у два рази. Це страшні цифри — катастрофа для сільського господарства і селян.
Згодом за Законом України земля стане товаром, землю скуплять ті, хто розбагатів або зарубіжні багатії. Підуть за безцінь українські черноземи, а селяни стануть безземельними, як це було у минулі століття, знову прийдеться сільським мешканцям гнути спини на власника землі, як гнули її наші предки, знову селяни не будуть мати змоги дати дітям освіту та дбати про свою духовність. Шкода, але історія повертається на «круги своя» і підносить народу все нові й нові випробування.
Майже за 400 років свого існування село Пиріжна переживало багато руйнувань і спустошень, кожного разу село відроджувалося, «как птица Феникс» важкою працею мешканців села. Пройде час, селяни справляться і з цими труднощами, почнуть усвідомлювати те, що відбувається у сільській громаді, знаючи досвід своїх предків, почнуть вирішувати проблеми за народною мудрістю – гуртом — рішенням усієї громади, як їм жити далі за людськими законами предків, а не за наказами тимчасових правителів та чиновників, і самі змінять своє життя на краще.