Романківці, Сокирянський район, Чернівецька область (закінчення)
В організації трудівників села на ліквідацію тяжких наслідків фашистської окупації та на соціалістичну перебудову господарства керівну роль відігравала партійна територіальна організація, що відновила свою діяльність в червні 1944 року. До її складу ввійшли комуністи МТС і села, очолював її І. К. Когут. У відбудові зруйнованого господарства активну роль відіграла первинна комсомольська організація, відроджена у серпні 1944 року. Її секретарем на той час був М. К. Вахнован. В січні 1945 року комсомольців налічувалось 25 членів. Вони доклали багато зусиль, щоб допомогти дітям-сиротам, зібрали для них багато хліба, близько 3 тис. крб., необхідний одяг.
Велику допомогу подала трудящим Романківців держава. Лише за 1944 рік матеріальну допомогу одержали 155 осіб, різні пільги — 101 сім’я червоноармійців і 235 сімей престарілих.
Тоді ж почалась підготовка до відродження пограбованого окупантами колгоспу. До кінця 1945 року було створено кілька земгромад, які відіграли позитивну роль у підготовці села до суцільної колективізації. Корисною в цьому відношенні була діяльність і супряжних груп. Вони обслужували 950 безкінних селянських господарств. 20 жовтня 1945 року було організовано ініціативну групу, а через тиждень відроджено колгосп ім. С. К. Тимошенка.
Переборюючи опір ворожих елементів, тяжкі наслідки великої засухи, що була у 1946 році, та інші труднощі, відновлений колгосп зростав і міцнів. В серпні 1947 року в Романківцях з’явилось ще 3 колгоспи: ім. газети «Правда», «Ленінський шлях» та ім. Крупської. Колективізацію було повністю завершено.
Зростав авторитет партійної організації. Кращі люди села за велику честь вважали стати комуністами. Серед перших комуністів були І. Г. Бабій, М. Д. Гангала, О. М. Кувіла, О. П. Цап та інші. З березня 1941 року до окупації села фашистами і з березня 1946 до серпня 1950 року колгосп ім. С. К. Тимошенка очолював М. Д. Гангала. Радянський уряд нагородив його орденом Трудового Червоного Прапора і медалями. Восьмеро дітей виховав з своєю дружиною цей ветеран праці і організатор колективного господарства. Всі вони тепер працюють в артілі, яку створював батько, примножують громадські багатства. Інші колгоспи очолювали’ комуністи І. Г. Пастушок, Я. Д. Цитрін, М. П. Щербатий. В листопаді 1950 року партійна організація налічувала вже 16 комуністів, комсомольська організація — близько 50 членів.
В серпні 1950 року всі 4 колгоспи об’єдналися в один — ім. С. К. Тимошенка. З листопада 1957 року артіль має назву ім. XX з’їзду КПРС. У 1957—1964 рр. очолював її комуніст О. І. Вольський.
Укрупнений колгосп впевнено розвивався, ставав багатогалузевим господарством. На кінець семирічки на його полях у два рази збільшились врожаї зернових, у три рази зросло поголів’я великої рогатої худоби, в десятеро — поголів’я свиней. Тепер він має добру матеріально-технічну базу: 34 трактори, понад 20 різних комбайнів, 24 вантажні, 1 пожежну і 2 легкові автомашини. За колгоспом навічно закріплено 3971 га сільськогосподарських угідь, з них 3425 га орної землі, 184 га сінокосів, 182 га пасовиськ.
Наполегливо працюють хлібороби Романківців. Дбайливо використовуючи техніку, при добрій організації праці вони добились високих сталих врожаїв. Середня врожайність зернових у ювілейному 1967 році становила близько 34 цнт з га, у т. ч. пшениці по 36,6 центнера.
Значна увага приділялася розвиткові тваринництва.
Щороку міцніє колгосп. Неподільний фонд його на кінець 1967 року перевищив 2 млн. 800 тис. карбованців. З розвитком колгоспу підвищувалась і оплата праці. У порівнянні з 1950 роком оплата людино-дня у 1967 році зросла у 6 разів.
Та найбільшим багатством колгоспу є його люди — невтомні трудівники, справжні майстри своєї справи. Кілька десятків хліборобів нагороджено орденами і медалями та були учасниками Всесоюзної виставки досягнень народного господарства. Серед передовиків виробництва — комбайнер комуніст К. Ф. Бельський. У 1967 році він зібрав зернових і технічних культур з 457 га, намолотив 1357 тонн зерна. За самовіддану працю та успіхи в колгоспному виробництві його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та двома медалями ВДНГ, а пізніше йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
К. Ф. Бельський обирався членом обкому КП України, депутатом обласної Ради депутатів трудящих.
Добрими показниками відзначається і комбайнер А. М. Шевчук, який у 1967 році комбайном «СК-4» зібрав урожай з 425 га зернових і технічних культур, намолотивши 1270 тонн зерна. Пошану серед трудівників здобули ланкові — комуністки М. П. Заяць, К. П. Гандзій.
Один з перших колгоспників І. Ф. Хорошенюк керує будівельною бригадою. Зразковою працею відзначається лісничий, комуніст В. І. Танас, він заочно закінчив Львівський лісотехнічний інститут.
В колгоспне виробництво багато праці вкладають агроном М. Ю. Степаненко, зоотехнік Л. І. Побережний, економіст В. К. Дажук, головний бухгалтер І. А. Білоус, механік М. П. Кушнір. Заслуженою повагою користується бригадир комуніст В. В. Гандзій. З року в рік в його бригаді урожай пшениці становить близько 40 цнт з га, картоплі — 170, цукрових буряків понад 300 центнерів.
Колгосп ім. XX з’їзду КПРС не єдине господарство в Романківцях. В селі працює державний млин, є лісництво, відділення «Сільгосптехніка», пункт «Заготзерно», бурякоприймальний пункт, плодоовочева база, хлібозавод.
За роки Радянської влади змінився також і зовнішній вигляд села. На місці старих похилених селянських хаток під солом’яною стріхою з’явилися нові просторі котеджі під бляхою, шифером і черепицею. Окрасою будинків є мереживо з бляхи, яким оторочена покрівля і фігурні димарі. Кожний новий будинок має веранду, рами якої виготовляються у вигляді найрізноманітніших геометричних фігур і нагадують візерунковий килимок. Щороку до ладу стають десятки житлових будинків і допоміжних приміщень. Лише за свої кошти колгосп спорудив 16 культурно-побутових об’єктів, у т. ч. приміщення середньої школи, Будинок культури на 600 місць, побутовий комбінат, лазню, дитячі ясла на 70 місць, 2 будинки для фахівців тощо. По будівництву культурно-побутових об’єктів колгосп ім. XX партз’їзду посідає одне з перших місць в області, за що його в 1967 році відзначено ювілейною медаллю ім. Т. Г. Шевченка.
Відійшли в минуле курний каганець і гасова лампа. Лампочки Ілліча засяяли в громадських установах, в будинках колгоспників, освітили вулиці ще з 1948 року. В побуті широко використовуються газобалонні установки на кухнях. До послуг населення — телефонна станція, відділення зв’язку. В селі діє широка торговельна мережа — 18 магазинів, кіосків, буфетів. Про зростаючий добробут трудящих свідчить і те, що в особистому користуванні їх є 7 легкових автомашин, 220 мотоциклів, понад 1000 велосипедів, 300 телевізорів, 1390 радіоприймачів, 1320 швейних машин.
Докорінно поліпшилося медичне обслуговування населення. Вже в перші роки після визволення в селі було відкрито аптеку. Споруджено нове приміщення лікарні на 50 ліжок, кабінети якої обладнано сучасним устаткуванням. В лікарні працюють 6 лікарів та 25 чоловік середнього медперсоналу.
Швидкими темпами зростав у післявоєнні роки культурний і духовний рівень трудівників села. Особливо яскраво видно це на розвиткові народної освіти. Вже в перший рік після визволення в селі відкрито дві початкові і одну неповну середню школи. У 1951 році в ново збудованому двоповерховому приміщенні відкрито середню школу. Нині в Романківцях є 4 школи, з них 2 середні і 2 початкові, в яких навчається понад 1000 дітей, трудиться 72 учителі.
За роки Радянської влади виріс великий загін місцевої інтелігенції. 50 чоловік здобули вищу освіту — стали вчителями, лікарями, інженерами, спеціалістами сільського господарства, журналістами, офіцерами Радянської Армії, науковими працівниками тощо. Син романковецького селянина К. Ф. Попович став кандидатом філологічних наук, працює в АН Молдавської РСР, є членом Спілки радянських письменників. Він — автор кількох монографій з історії російсько-українсько-молдавських літературних зв’язків та роману «Заграва над Дністром», присвяченого революційним подіям 1917—1920 років на Сокирянщині. Романківчанин І. Д. Самусь — доктор фізико-математичних наук. 90 чоловік з села здобули середню спеціальну освіту, 400 мають загальну середню освіту, 110 — навчаються у вузах і технікумах. Вся молодь села навчається. Прикладом може бути сім’я М. Й. Кашпора, де є десятеро дітей: шестеро з них вже здобули середню або вищу освіту, решта ще навчається в середній школі.
Добре налагоджено культурно-масову роботу. Комсомольці й молодь ще у 1944 році відремонтували і обладнали сільський клуб, створили гуртки художньої самодіяльності. Вже тоді драмгурток на районному огляді художньої самодіяльності зайняв перше місце за постанову п’єси «Бувальщина». Завжди людно у новому Будинку культури та в клубі при відділенні «Сільгосптехніка». В Будинку культури обладнано широкоекранний кінотеатр, працюють драматичний, хоровий, танцювальний та інші гуртки.
Для любителів книг, для тих, хто підвищує свої знання, в селі є 3 бібліотеки із загальним фондом понад 17 тис. примірників книг. Газети і журнали стали невід’ємним елементом духовного життя кожної сім’ї.
Здавна славляться Романківці народним мистецтвом — ткацтвом. Нині традиції старовинного промислу жваво розвиваються. Кращою ткалею є П. Л. Бурдейна. Сотні рушників, доріжок і килимів виткала вона. Кращим її твором є великий килим «Конвалія», витканий на згадку про возз’єднання Північної Буковини з Радянською Україною.
Завжди приваблював молодь села спорт. Новозбудований стадіон став базою для розгортання спортивно-масової роботи.
Організуючою силою трудящих в розгортанні господарського, громадського і культурного життя є партійна організація, яка налічує тепер у своїх лавах близько 100 комуністів. Комсомольців в селі близько 400 чоловік.
Росте й упорядковується село. Перспективним планом намічено розширення капітального будівництва, поступове перетворення Романківців в селище міського типу.
Т. М. КАРУЦЕНКО, Є. С. ПРИХОДЬКО, Я. О. ФОЛЬВАРОЧНИЙ