Мілієве, Вижницький район, Чернівецька область (закінчення)
В 1957 році міліївці урочисто відзначили 40-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Цей рік був ювелійним і в історії колгоспу «Радянська Буковина» — якраз виповнилось 10 років від дня його заснування. На відкритих партійних зборах, скликаних з цієї нагоди, комуністи і безпартійні колгоспники підводили підсумки десятилітнього господарювання. На цей час артіль виробила по 190 цнт молока на 100 га сільськогосподарських угідь, надій молока на корову досяг 2000 кг. Колгоспники з повагою називали, імена своїх кращих трудівників. Доярка
М. О. Олексюк надоїла від кожної корови по 2 643 кг молока (при зобов’язанні 2400 кг). Свинарка К. Г. Рижко добилася приросту живої ваги відгодівельної групи свиней по 600—700 грамів на добу. Добрих результатів домоглася друга рільнича бригада, яка виконала всі планові завдання. Ланки І. О. Палій і В. Т. Палій виростили по 39,9 цнт кукурудзи з га. Ланка І. О. Палій добилась найкращих результатів також по вирощуванню льону-довгунця. Вона зібрала з кожного гектара по 7,4 цнт насіння та по 10 цнт льоно-волокна.
Після реорганізації МТС колгосп закупив 5 тракторів, зернокомбайн та чимало іншої техніки.
Правління артілі та партійна організація головну увагу звертали на піднесення культури землеробства, на раціональне використання земельних угідь та підвищення їх продуктивності. Зокрема, артіль доклала багато зусиль до розкорчовування зарослих чагарниками і до осушення заболочених земель, що дало змогу довести площу орної землі в 1967 році до 1190 гектарів.
Впровадження сівозмін, застосування органічних і мінеральних добрив та поліпшення обробітку землі підвищувало врожайність колгоспних ланів, робило їх більш сталими й незалежними від примх природи. В першому році семирічки артіль зібрала по 18,1 цнт пшениці, 21,3 цнт ячменю та по 33,8 цнт кукурудзи з гектара.
Успішною була праця колгоспників і в розвитку громадського тваринництва. В 1962 році, наприклад, на кожні 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено по 297,1 цнт молока і по 73,4 цнт м’яса.
Ще більш високих рубежів у розвитку громадського господарства досягли міліївці в ювілейному 1967 році. Колгосп «Радянська Буковина» був визнаний найкращим господарством району. Його земельні угіддя становили 3 006 га. Він володів 10 тракторами, 8 вантажними автомашинами та великою кількістю іншої сільськогосподарської техніки. Висока технічна оснащеність господарства дала змогу запровадити широку механізацію трудомістких процесів та домогтись дальшого піднесення врожайності основних культур. Артіль зібрала по 22,8 цнт пшениці на кожному з 229 га, по 31,9 цнт озимого ячменю на кожному з 28 гектарів.
Із технічних культур провідною є льон-довгунець. Міліївські колгоспники щороку вирощують найкращі врожаї льону в області, мають найвищі прибутки від нього. В 1967 році вони одержали по 6 цнт насіння і по 9,9 цнт волокна з кожного гектара посіву. Від реалізації льону в артільну касу поступило 610,9 тис. крб. Це більше половини всіх грошових доходів артілі. Якість продукції міліївських льонарів — найвища на Радянській Буковині. За досягнуті успіхи у вирощуванні льону-довгунця в 1967 році колгосп «Радянська Буковина» став учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР. Артілі за добрі наслідки господарювання в галузі рослинництва було вручено також перехідний Червоний прапор райкому КП України та райвиконкому.
Колгосп «Радянська Буковина» досяг значних успіхів і в розвитку тваринництва. На території тваринницького містечка нині розташовані добре обладнані, побудовані за типовими проектами три корівники, чотири приміщення для телят, свинарник для відгодівлі свиней, кормокухня для свиней, два кормоцехи для великої рогатої худоби, дві стайні. На початку 1968 року тут нараховувалося великої рогатої худоби 1025 голів, вт. ч. 281 корова. Тваринницької продукції вироблено: по 81,9 цнт м’яса та по 489,7 цнт молока на 100 га сільськогосподарських угідь.
Міліївці дбають і про розвиток інших галузей виробництва. Колгосп має 53 га саду, город, парникове господарство, лісопильню, водяний млин та цегельний завод. В 1967 році грошові доходи становили 1 064 тис. карбованців.
Успіхи в економічному розвитку «Радянської Буковини» — це результат наполегливої праці трудівників ланів і ферм. У колгоспі широко розгорнулося соціалістичне змагання за одержання звання колективу комуністичної праці. Вже в 1961 році передові ланки, які очолювали комуністи О. Д. Лоза і К. К. Соколович, першими завоювали це почесне звання. В 1963 році бригада Т. П. Загула також стала зватися колективом комуністичної праці.
Кращі люди села і колгоспу за свою самовіддану працю дістали високі урядові нагороди. Звання Героя Соціалістичної Праці удостоєна ланкова К. К. Соколович, два ордени Леніна прикрашають груди голови колгоспу П. І. Фоменка. Ланкова І. О. Палій теж нагороджена орденом Леніна. Бригадир Т. П. Загул одержав орден Трудового Червоного Прапора.
Досягнення артілі в розвитку громадського господарства га піднесенні матеріального добробуту і культурного рівня жителів села тісно пов’язані з організаційною і практичною діяльністю сільської партійної організації. Питання розвитку і зміцнення колгоспу, стан ідейно-виховної та культурно-масової роботи, перевірка виконання соціалістичних зобов’язань, робота комсомолу та інші важливі питання політичного і економічного характеру — в центрі повсякденної уваги 43 членів КПРС та 7 кандидатів у члени КПРС.
У здійсненні заходів, спрямованих на дальший розвиток народного господарства, поліпшення агітаційно-масової та культурно-освітньої роботи, активним помічником партійної організації є комсомольська, лави якої порівняно з 1949 роком зросли в чотири рази і налічують тепер 85 чоловік.
На території Мілієвого, крім колгоспу, є державне підприємство. Це консервний, соковий, безалкогольних напоїв, фруктовий та комбікормовий цехи Вижницького харчокомбінату, побудовані на базі колишнього спиртозаводу. Тут працює 72 робітники і службовці, переважно жителі села. В 1968 році харчокомбінат виробив на 397 тис. крб. варення, джемів, повидла, соків, безалкогольних напоїв, овочевих маринадів, сульфітованого фруктового пюре та інших видів продукції. Продукція комбінату використовується в Чернівецькій області, а також направляється в Дніпропетровськ, Чернігів, Львів, Івано-Франківськ і Коломию. Ведеться реконструкція підприємства. По закінченні цих робіт його потужність збільшиться вдвоє.
Одночасно із зміцненням громадського господарства артілі зростає й добробут міліївців. Близько 50 проц. доходів колгосп виділяє для оплати праці. В 1967 році, наприклад, зарплата колгоспників становила 521 913 крб. Понад 200 колгоспників одержують пенсії, багатодітним матерям держава видає грошову допомогу. Значні матеріальні вигоди мають жителі села від особистого господарства. В 1967 році в особистому користуванні міліївців було 649 голів великої рогатої худоби, 320 свиней, 116 бджолосімей.
Колгоспники Мілієвого користуються безплатним електроосвітленням. Не доводиться їм платити і за оранку городів та помел зерна. За рахунок артілі одержують вони туристські путівки та путівки до будинків відпочинку.
З кожним днем зростає забезпечення колгоспників предметами культурно-побутового призначення, одягом та взуттям. Звичайним явищем у господарствах міліївців стали легкові автомашини, велосипеди, телевізори, радіоприймачі, пральні та швейні машини.
В Мілієвому працює фельдшерсько-акушерський пункт.
Діє у Мілієвому також зубопротезний кабінет, пологовий будинок, колгоспний профілакторій.
Восьмирічна школа села розташована в двох корпусах, один з яких збудовано в 1949 році. Її відвідують понад 300 учнів. Колектив учителів складається з 20 осіб. Працює також восьмирічна школа у с. Кибаках. Крім того, в Мілієвому є вечірня школа. Діти дошкільного віку виховуються в двох садках на 100 місць. У селі повністю ліквідована неписьменність серед дорослого населення.
На території Міліївської сільради працює 5 культурно-освітніх установ (два клуби і три сільські бібліотеки). В кінці 1966 року міліївці завершили будівництво двоповерхового Будинку культури на 700 місць. Він має великий зал для глядачів, режисерську кімнату, кіноапаратну, кімнати бойової і трудової слави, а також санітарно-освітньої роботи. Велика сцена зі змінною декорацією та сучасним освітленням дає можливість виступати не тільки самодіяльним, а й професіональним мистецьким колективам. Три кімнати займає бібліотека, яка налічує понад 10 тисяч томів. Послугами її користуються 1150 чоловік. Сільські активісти домоглися того, що книги увійшли в побут кожної сім’ї.
В двох кімнатах Будинку культури розмістився народний музей Мілієвого. Перший відділ його розповідає про минуле життя міліївців. Тут зібрано багато різноманітних речових нам’ яток, схем та діаграм, фотографій. Знаряддя праці представлені кам’яними молотками й залізними плугами, предмети побуту—дерев’яними й фабричними виробами. Приковує увагу кожного відвідувача розмаїта колекція старовинного одягу: сардаки, киптарики, горбатки, сорочки, кожухи тощо.
Другий відділ присвячено досягненням народного господарства, кращим людям праці, новим рисам соціалістичного побуту.
Дбайливо зібрані експонати музею розповідають про учасників революційного руху та борців за нове життя. Є тут і портрети першого голови сільради І. П. Шандра та його родини, закатованих бандерівцями. Окреме місце відведено матеріалам, що висвітлюють життєвий і творчий шлях Дмитра Загула. Тут же — невеличка виставка робіт місцевого художника Д. М. Гаврилюка, серед яких виділяються майстерністю виконання й ніжною ліричністю картини «Річка Михідерка», «Буковинець», «Вечір», «Зима» та інші.
За роки Радянської влади змінився загальний вигляд села, поліпшилася його забудова. З допомогою державних кредитів та при підтримці колгоспу мешканці Підлужного кутка переселилися до центру села, і тепер їм не загрожують розливи Черемошу. Тільки за останні роки справили новосілля 62 колгоспні сім’ї, а всього з 1954 по 1968 рік збудовано 126 нових будинків. Коли дивишся на Мілієве згори, то легко помічаєш центральну вулицю обабіч шосе та розгалужені від неї бічні вулиці. Серед садів красуються різними відтінками фарб черепичні та залізні дахи чепурних синьо-голубих будинків колгоспників.
Нещодавно в селі побував французький громадянин Б. Реннерт. Він народився у Мілієвому і в 1927 році емігрував до Франції, тікаючи від злидарської долі. Оглядаючи село, Б. Реннерт був вражений тими величезними змінами, які відбулися тут за останні роки, й приємно задоволений достатками своїх односельчан.
Мілієве — це маленька частина нашої чудової Батьківщини, але й вона своєю працею вносить гідний вклад у велику справу побудови комуністичного суспільства.
О. Ю. ВИКОВА, І. А. ГРИЦЕНКО, Л. М. ЧЕРНЕЦЬ